Криза краудфандінгу 

Криза краудфандінгу 

Багато людей вже знає, що таке краудфандінг: переказ грошей на потреби осіб та їхніх проектів за посередництвом однієї з багатьох популярних інтернет-платформ. Підчас пандемії рекордна кількість людей зверталася за фінансовою допомогою саме таким способом, перетворюючи спільнотне фінансування в елемент американської системи соціальної підтримки – пишуть Нора Кенворті та Марк Ігра в часописі Scientific American.

Деякі з краудфандінгових кампаній справді досягали значного успіху. Брендон Стентон – представник популярної суспільної ініціативи Humans of New York – започаткував збір коштів GoFundMe для потреб Кессана, молодого мужчини, котрий втратив зір у результаті нападу. Завдяки цій акції, яка почалася під кінець 2021 року, було зібрано 675 000 доларів від майже 23 тис. осіб. Але тепер порівняймо це з історією Джима (ім’я змінене), котрий підтримки не отримав. Самотній батько неповносправної дитини написав, що після власної кризи зі здоров’ям він потребує допомоги, «щоб не втратити дім». Джим просив 2000 доларів, завдяки яким міг би уникнути емісії. Не отримав нічого.

Хоч історія Кессана й кілька подібних знайшли широку підтримку, то з нашого аналізу такої форми благочинних акцій випливає, що дуже багато грошових збірок закінчуються повною поразкою – такою, що її зазнав Джим. Платформам типу GoFundMe зазвичай не вдавалося вирішити фінансових проблем тих людей, котрі вдавалися до краудфандінгу. Скидається на те, що технічні рішення не здатні змінити суспільної динаміки, оскільки вони не усувають наслідків таких явищ як соціальна нерівність, фрагментація громадських мереж та спосіб функціонування суспільних медіа. Ми відкрили, що дев’ять з десяти краудфандінгових кампаній не досягають фінансових цілей, а  пересічна зібрана таким чином сума становить кілька тисяч доларів. У 2020 році третина грошових збірок на пов’язані зі станом здоров’я цілі завершилася без жодного внеску. Нечисленні, але дуже популярні ініціативи призвели до переказу мільйонів доларів від багатьох тисяч людей.

Краудфандінг – як здається – найкраще діє серед тих осіб, котрі вже є популярними у суспільних медіа. Кессан і справді потребував негайної допомоги, але збірка на його потреби завершилася успіхом завдяки величезній активності та впізнаваності Стентона. 

Ми звернули увагу на те, що аби краудфандінгова кампанія притягнула увагу потенційних благодійників, спочатку потрібно подбати про впізнаваність у Мережі, наприклад, викладати багато постів на Фейсбук, у Інстаграмі чи Твіттері. Люди не здатні здійснити селекцію лавини повідомлень в інтернеті. За нас це роблять технологічні платформи з допомогою алгоритмів, котрі орієнтуються на такі чинники як популярність посту, його актуальність, географічна або спільнотна близькість, а також преференції рекламодавців і наші зацікавлення. 

В цій «економіці притягання зацікавлення» ми можемо іноді відчути себе пригніченими кількістю скерованих до нас повідомлень, при чому забуваємо, що те, що ми бачимо, це лише невелика, точно підібрана частка від усієї інформаційної пропозиції даної платформи. Це означає, що лиш нечисельні краудфандінгові збірки мають шанс потрапити до значної групи користувачів. 

Краудфандінг досить ефективно діє у випадку тих шукачів допомоги, котрі функціонують у соціальних мережах, що їх творять заможні особи. Ми, зазвичай, встановлюємо ближчі зв’язки з особами, подібними до нас за рівнем доходів, освіти та культурних потреб; соціологи окреслюють це явище як «гомофілія». Ми виявили, наприклад, що грошові збірки, організовані у графствах, які відносяться до групи 20% найбагатших у США принесли вдвічі більше грошей, ніж збірки у графствах, які відносять до 20%найбідніших. 

Виявляється, що краудфандінг спричиняється до збільшення соціальної нерівності. Це наслідок не відмінностей у щедрості людей, а їхніх доходів і ресурсів. Дослідження регулярно демонструють, що найбільш щедрими є люди найбідніші. Близько 40% краудфандінгових благодійників існують у домашніх господарствах з доходом, нижчим від 60 тис. доларів на рік; понад одна третина не мала праці в момент переказування внесків. Однак, їхні внески є невеликими і розпорошеними поміж багатьох прохачів допомоги. 

GoFundMe усвідомлює ці обмеження. В лютому 2021 року керівник платформи Тім Кедаген звернувся до американського Конгресу, аби той збільшив допомогу постраждалим від пандемії. «Ми не може все робити за вас» – аргументував він. Проте, більшість допоміжних програм, пов’язаних із Covid, вже закінчилися, попри те що багато осіб все ще мали фінансові проблеми через пандемію. Поки законодавці не розширять допоміжних програм, люди і надалі шукатимуть допомоги в Мережі, де переможців буває небагато, що означає, що нерівність замість того, аби зменшуватись, зростає. 

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Супергелі  Слизькі секрети