By Відображення культів Матері-Землі, Сонця та сил природи у культурі Кукутені-Трипілля V – III тисячоліття до н.е. Частина 4. Культ бика
Здійснюючи семіотичний аналіз знакових систем культури Кукутені-Трипілля, дослідники дійшли висновку, що у цій культурі цілком відсутні образи хижаків як у міфології, так і в образотворчому мистецтві. Натомість нового семантичного розвитку набувають зображення травоїдних тварин, серед яких найбільш поширеними були зображення биків. Однією з причин важливого значення культу бика було те, що матеріальною основою життя трипільців, крім землеробства, було великохудобне скотарство. Віл, бик та корова визначали склад трипільського стада. Натомість кісток коня у поселеннях трипільців не виявлено. Саме бик, а не кінь був головною твариною в їхньому господарстві.
На посуді трипільців часто зустрічаються малюнки бовида (бовина) – бикоподібної істоти без ознак статі,[1] а в зооморфній пластиці найбільш поширені зображення биків обох статей.[2] У трипільських поселеннях Сушівка, Кошилівці, Більче золото, Шипинці знайдено численні фігурки биків. Зображення бичачих рогів виявлено на археологічних артефактах Подніпров’я: на оздобах з Шипениць, Гумельниці, на посуді з Куринець і Володимирівки. Серед знайдених у поселенні Лука Врублевська 283-х зооморфних та антропоморфних скульптурок найбільше було фігурок бика (рис. 1). Крім того, було знайдено вироблені з глини бичачі роги та череп бика з рогами. Часто такі зображення розміщувались на вершечках дахів жител та храмів (рис. 2).
Як і в добу палеоліту, характерною рисою культу бика в трипільській культурі був його невід’ємний зв’язок з культом Жінки-Матері. На думку Наталії Бурдо, цей зв’язок стосується більш пізніх часів, а в трипільців зображення биків та їхніх рогів (букраній), найімовірніше, “символізувало бика як жертву’.[3] З нашого погляду, трипільці дивились на бика, насамперед, як на зооморфний образ, семантично парний жінці. Нерідко скульптурки, живописні зображення або символи биків знаходять у трипільських поселеннях разом з жіночими фігурками. Наприклад, у Сабатинівці було знайдено лобову частину голови бика з посадженою на ній скульптуркою жінки. Як вже зазначалось, у виявленому в цьому поселенні святилищі головна жінка (жриця), котра керувала випіканням хліба, сиділа на троні-сідалищі з рогатою спинкою. Подібні мініатюрні трони, завершені бичачими рогами, служили сидіннями для стилізованих трипільських скульптурок Матері-Землі. В Усатові знайдено вирізьблену з каменю голову бика, закопану разом з жіночими фігурками. Вагомим доказом синтезування культів є те, що іноді на головах трипільських жіночих скульптурок виліплювали елементи коров’ячих та бичачих голів (роги і вуха) (рис. 3), подібно до того, як зображували роги на головах давньоєгипетських богинь Бат, Хатор, Мехурт і Нут.
Можна стверджувати, що схематичне зображення Великої Богині-Матері розміщено на ритуальній кістяній пластині у формі голови бика, знайденій у с. Більче (рис. 4).
На пластині пунктиром вибито постать жінки у позі адорації, в якій згодом зображували язичницьку богиню Мокош та християнську Богоматір. Сюжет зображення і форма пластини у вигляді голови бика свідчать, що це був нагрудний ритуальний предмет жерців, який вони одягали під час аграрних обрядів. Навколо зображення жінки, по краях пластини, зроблено 5 отворів, у які, очевидно, могла просуватись мотузка, щоб прикріпити пластину на грудях. Форма кістяної пластини обумовлена тим, що Бик, як символ чоловічого запліднюючого начала і символ масивного тіла землі, був одним з найпоширеніших образів трипільської культури, який, як і жінка, пов’язувався з плодоносністю природи. Достеменно не відомо, хто саме зображений на ритуальній пластині – жриця Великої богині чи сама Богиня-Мати, яка молиться до неба за добрий врожай. Проте подібні схематичні зображення жінок, які мають ознаки надприродних істот, свідчать на корить того, що зображена не людина (жриця), а сама Велика Богиня-Мати.
Узагальнюючи релігійно-світоглядні уявлення і культи трипільців потрібно підкреслити, що вони, як про це свідчать сакральні артефакти, мали багато спільного з іншими культурами V – III тисячоліття до н.е., зокрема розуміння творення світу, як розділення хаосу на два протилежних начала і перетворення його на упорядкований космос, поклоніння Сонцю, небу, змії, бику й особливо – Матері-Землі, культ якої був головним ідеологічним стрижнем релігійного життя того часу. Всі ці особливості духовної культури V – III тисячоліття до н.е. пов’язані з культом Землі як подательки врожаю, та з її усвідомленням як частки космосу, знайшли втілення у характеристиці домінуючого на той час зодіакального знака Тельця, стихією якого є земля, і який сам є символом цієї планети.
[1] Ткачук М.Т., Мельник Я.Г. Семіотичний аналіз трипільсько-кукутенських знакових систем (мальований посуд) [Текст] / Т.М.Ткачук, Я.Г.Мельник. – Івано-Франківськ: Плай, 2000. – 238 с. – С.104 – 112.
[2] Бурдо Н.Б., Відейко М.Ю. Трипільська скульптура. Спогади про золотий вік [Текст]. – Н.Б. Бурдо, М.Ю. Відейко. – Харків: Фоліо, 2007. – 415 с. – С.284.
[3] Бурдо Н. Сакральный мир и магия. Пространство цивилизации Триполья [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.Iahanu.kiev.ua/privat/pages/Burdo 03/NB/articles/sacra1.htm 1.]. – Заголовок з екрану.
