By Усім відомо, що процеси в мікросвіті описують за допомогою квантової механіки, оскільки класична механіка Ньютона є безсилою на такому тонкому рівні матерії. А що, якщо застосувати принципи квантової фізики до мислення людей?
У 1924 році французький фізик Луї де Бройль висунув теорію, що явища атомарного рівня можна пояснити не тільки як рух мікрочастинок, а й як хвильовий процес. Тобто кожній мікрочастинці можна поставити у відповідність певну хвилю із аналогічними властивостями, й її довжина залежатиме від маси і енергії частинки. У 1925 році австрійський фізик Ервін Шредінгер описав поведінку таких хвиль спеціальним фундаментальним рівнянням. А за ідею корпускулярно-хвильового дуалізму в 1929 році Луї де Бройль отримав Нобелівську премію.
Німецький фізик Клаус Йонссон у 1961 році провів революційний експеримент, який поклав край суто матеріалістичній картині світу. Дослід був доволі простим: перед джерелом прискорених електронів розмістили екран із двома щілинами й спеціальним детектором фіксували потік електронів крізь них. Під час першого етапу експерименту екран бомбардували пучками електронів і окремими частинками так, щоб уникнути їх зіткнення. Йонссон припускав, що на детекторі навпроти щілин утворяться дві плями, які відповідатимуть кількості електронів, котрі пройшли через кожну щілину. Але результат був зовсім іншим – картинка у вигляді світлих і темних смуг, характерна для явища інтерференції хвиль. Тобто електрони поводили себе не як частинки, а як хвилі. Згодом Йонссон поставив лічильник позаду екрану, поруч зі щілиною. Результат виявився сенсаційним – електрони перестали поводитись як хвилі і перетворилися у частинки.
Експеримент засвідчив, що матеріальний об’єкт поводиться по-різному залежно від того, де перебуває спостерігач. Тобто довколишній матеріальний світ не існує незалежно від нас, а перетворюється на реальність тільки в процесі нашого спостереження! Це складно усвідомити одразу, але дослід Йонссона доводить, що людина сама певною мірою здатна формувати матеріальну дійсність буття.
Якщо ж теорія Луї де Бройля описує поведінку частинок в мікросвіті, чому б їй не працювати і в макросвіті, адже хвильове рівняння Шредінгера не накладає обмежень на масу частинки?! Тобто кожне матеріальне тіло можна розглядати як хвилю, що не є матерією, в класичному розумінні цього поняття. Це зовсім інша, значно тонша субстанція, котра не має маси і розповсюджується зі швидкістю світла практично не знаючи перешкод.
А що, як наше мислення також має хвильову природу, а думка – це певна енерго-інформаційна хвиля? Отже, згідно корпускулярно-хвильової теорії, ми здатні подумки впливати на матеріальний світ. Якби це було можливо для всіх людей та повною мірою, то, мабуть, життя на Землі вже б не існувало, адже не всі думки є добродійними. Однак з історії ми знаємо приклади, коли думки духовно просвітлених святих могли матеріалізуватися і суттєво змінювати світ.
Після експериментів Йонссона чимало інших вчених почали вивчати вплив свідомості на реалізацію процесів в матеріальному світі. Показовим став дослід німецького фізика Гельмута Шмідта, який довів, що думкою можна впливати не тільки на сьогодення, але і на процеси в минулому. До генератора випадкових чисел, який подавав звуковий сигнал на правий або лівий динамік, підключили звукозаписний пристрій, що фіксував результати на магнітну плівку. Після проведення певної кількості записів, вміст яких нікому не був відомий, магнітні плівки роздали операторам-добровольцям та запропонували вплинути подумки на записи, щоб збільшити кількість звукових сигналів в правому чи лівому гучномовці. Результат приголомшив: у плівках, на які намагались вплинути оператори, кількість звукових сигналів відрізнялась від контрольних записів. Тобто добровольцям вдалося подумки скоректувати результати, записані на магнітну плівку декілька днів тому. Фактично, вчені зафіксували можливість впливу на минулі події.
Але якщо такий зв’язок теперішнього з колишнім існує, то повинен бути й значно більший вплив минулого на сьогодення і сьогодення на майбутнє. Тобто всі нинішні вчинки формують наше завтра, а переоцінка ставлення до минулого може суттєво вплинути на сьогодення.
Останнім часом значного поширення набула квантово-інформаційна концепція буття, згідно із якою першоосновою всього є всесвітня свідомість. Вона має нематеріальну природу і наділяє кожну живу істоту самосвідомістю, закладає можливість реалізації всіх варіантів подій в матеріальному світі, а кожен організм самостійно робить вибір на користь того чи іншого випадку.
Однак у цій теорії не вистачає головного – мети існування людства. Людина наділена нематеріальною субстанцією, яку ми називаємо духом. Саме вона є нашим справжнім Я, а фізичні тіла лише дають можливість діяти в матеріальному світі, поступово набуваючи нового досвіду для духу.
Якщо проаналізувати вчення різних релігій, то майже у всіх трапляються застереження щодо негативних думок в напрямку інших людей і природи загалом. Отож, усе-таки в людини є можливість подумки впливати на матеріальний світ. Та цей потенціал потребує тренувань, особливого раціону харчування, аскетичного способу життя і частково блокується при здійсненні недобрих вчинків. Але якщо ми без спеціальних навчань і самітництва намагатимемось випромінювати тільки добрі думки і чинитимемо лише добро, то здатність матеріалізації думок зросте до неймовірних висот й наше буття наповнять безліч щасливих дивовижних випадків!
