By В майбутньому меню для гурманів може містити страви, приготовані з використанням складних кулінарних технологій і елегантно подані – і все це лише за натиском однієї кнопки. Інженери-механіки з Колумбійського університету спроектували 3D-принтер, котрий може одночасно виробляти страви і піддавати їх термообробці з точністю до міліметра – пише Гуанджія Жанг у часописі Scientific American.
Функціональний прототип, описаний в “npj Science of Food”, поєднує в собі піч, яка використовує лазер з різною довжиною хвиль, розміром приблизно у п’ять смартфонів, складених один на одного, із принтером для їжі, розміром з мікрохвильову піч. Коли робото-рука пристрою накладає тонкі шари мусу з курятини, пучок променів значної потужності, пересуваючись вперед-назад, пече м’ясо – з дослівно лазерною точністю.
«Це нагадує пальник для крем-брюле – каже Джонатан Блютінгер, головний автор праці та дослідник цифрового куховаріння у Колумбійському університеті. – Забезпечує значно більший контроль і можливість пристосуватися». В рамках досліджень науковці експериментували лише з курятиною, але пристрій може використовуватись і для приготування інших страв.
Окрім того, що дозволяє отримати добірну консистенцію страв та способів їхнього сервірування, цього типу запрограмований пристрій зможе в майбутньому сканувати QR-код, щоб автоматично приготувати страви, пристосовані до індивідуальних харчових навичок та дієтичних обмежень – каже Блютінгер.
Система, котра на думку дослідників є першою, що поєднує лазерну пічку з 3D-принтером для їжі, використовує різні довжини світлових хвиль, залежно від різновиду необхідної теплової обробки – наприклад, коротші хвилі глибоко проникають всередину м’яса, тоді як пучки інфрачервоних променів (з більшою довжиною хвиль) зарум’янюють поверхню. Завдяки цьому можна отримати вишукані страви – наприклад, машинно приготованого клітчатого бургера – за бажанням слабо чи сильно просмаженого.
Ця нова технологія є «неймовірною», каже Меган Росс, дослідниця харчування, яка спеціалізується на застосуваннях 3D-друку в ірландському Університетському коледжі в Корку, яка не брала участі у цих дослідженнях. Росс зазначає, що проект перебуває на початковій фазі і ще залишається чимало технічних викликів, таких як запобігання взаємному прониканню пластів сирого й запеченого м’яса. Попри це на Росс справила сильне враження здатність пристрою до неконвенціонального приготування страв. «Чи упродовж найближчих кількох років воно буде продаватися у крамницях всього світу? Ні! – каже вона. – Але з чогось потрібно починати».
При порівнянні курки, надрукованої за технологією 3D і запеченої в традиційній духовці, страва піддана лазерній обробці втратила, як виявили дослідники, майже удвічі менше ваги та об’єму. «Ця курка буле справді соковитою» – говорить Лаєм МакЛеод, шеф кухні у Денвері і колишній спеціаліст з 3D-друку їжі в Інституті кулінарії Америки, котрий не брав участі у цих дослідженнях. МакЛеод не вважає, що така технологія коли-небудь замінить кухарів, але може бути «додатковим знаряддям у їхньому арсеналі», привносячи нові смакові враження. «Куховаріння – це комплекс вмінь, практикованих і вдосконалюваних упродовж тисяч років – каже він. – Дуже захопливо вигадувати щось нове і особливе, щось, чого люди ще ніколи досі не смакували».
