“Ліна Костенко — вціліла частина “української фрески”, орієнтуючись на яку, ми — з великими зусиллями — могли б відтворити культурний та духовний образ нашого народу. Це митець з надзвичайно потужним не лише романтичним “крилом”, але й філософським. Вона — з тих “шістдесятників”, які ніколи не декларували свою приналежність саме до цієї течії, але залишили непроминальний слід у нашій культурі.”
зі статті Лариси Івшиної “Ліна Костенко – геній в умовах розблокованої антикультури!” газета “День” №47-48, (2016)
Естафети
Різні бувають естафети.
Міщани міщанам передать буфети,
Заяложені ложки, тупі ножі,
Глупоту свою і думки чужі.
Різні бувають естафети.
Воїни воїнам передать багнети.
Майстри майстрам – свої таємниці,
Царі царям – укази й темниці.
Різні бувають естафети.
Передать поетам поети
З душі у душу,
Із мови в мову
Свободу духу і правду слова,
Не промінявши на речі тлінні –
На славолюбство і на вигоду.
І не зронивши.
Бо звук падіння
Озветься болем в душі народу.