Магія й мистецтво

У жовтні минулого року Марина Абрамович відкрила в Києві свій артоб’єкт, що має допомогти світові осмислити трагічне минуле українців. Один із вітчизняних сайтів написав із цієї нагоди: “На території Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» у Києві відкрили новий артоб’єкт – «Кришталеву стіну плачу» сербської художниці Марини Абрамович. Стіна завдовжки 40 метрів і заввишки 3 метри складається з українського вугілля антрациту та кристалів кварцу з Бразилії”.

За стіну заплатили українські олігархи (бодай так кажуть певні медіа), а на її відкриття прийшов навіть президент Володимир Зеленський. В описі інсталяції вказано, що “Кришталева стіна плачу” є витвором мистецтва, який може жити тільки тоді, коли до нього звертаються щодня, і що в уявленні Абрамович Західна стіна Єрусалима концептуально продовжується до самого Бабиного Яру, перетворюючись на Стіну плачу і зцілення. Звучить незле, але до чого тут кристали?

У когось цей проєкт викликав захоплення, а от в інших – сумнів. Відома й гостра на язик українська мистецтвознавиця Олександра Червоник написала на своїй сторінці у Facebook: “Марина Абрамович – Баба Яга, звичайно, щоправда, Баба Яга на пенсії, яка вже давно та безповоротно вдарилася в якусь езотеричну пошлятину (poshlost за Набоковим, тобто банальність, що занадто високої думки про себе та, за цілковитої відсутності саморефлексії та здатності бачити себе зі сторони, видає себе за втаємничену вибірковість). Абрамович вже давно та безповоротно продукує масмаркетівський «шлях до просвітлення» – такі простенькі, інтелектуально непереобтяжені рецептики «спірітуальності», зрозумілі середині середнього класу. Одним словом, гра в те, як бути «глибокою людиною» для людей, що лише ковзають по інстаграмній поверхні життя та жодної глибини ніколи не запізнають”. Трохи жорстко, ні?

Олександра фактично звинуватила Абрамович у магічному мисленні і, назвавши її бабою-ягою, вказала, що мисткиня просто перетворилася на маніпуляторку, а не на рефлексивну й мудру художницю. Також мистецтвознавиця звинуватила українських олігархів, які фінансують ось це “мракобісся”, у неоколоніалізмі: “…Коли за брязкання та мерехтіння дешевих побрякушек, що ними потрясали перед очима туземців «високоцивілізовані» білі люди, туземці радо вимінювали на ці квазікоштовні кристали золото своїх предків”. Очевидна також інфантильність української влади, яка, як каже Червоник, через “карго-культ у його сучасному прочитанні” намагається влаштувати комеморацію Голокосту в Україні.

Цікаво, що творчість Марини Абрамович так трактують не вперше. У квітні 2020-го реклама гарнітури змішаної реальності HoloLens 2 від Microsoft за участю мисткині спричинила таку жорстоку реакцію аудиторії, що гігант програмного забезпечення із Сіетла зняв відео з ротації. Бен Дейвіс, який спробував зрозуміти, що викликало обурення глядачів, виявив, що безпосередньою причиною “вірусного спалаху” дизлайків і негативних коментарів у соціальних медіа стала публікація Алекса Джонса (він є кимось на кшталт американського лідера місцевої праворадикальної тусовки) у блозі на сайті InfoWars. Джонс назвав відео HoloLens 2 “двохвилинною рекламою, у якій буквально вклоняються очільнику церкви Алістера Кроулі”, маючи на увазі американських сатаністів. Автор покликався на ще одне “важливе” джерело – документальний фільм Out of Shadows, що має мільйони переглядів на YouTube. У ньому двоє колишніх голлівудських каскадерів розповідають про свої переконання щодо сатанинської змови, яка заполонила індустрію розваг. Особливе місце в стрічці відведене Марині Абрамович як бабі-язі, яка керує людьми. Цей образ мисткині є набагато сильнішим і популярнішим за розважання мистецтвознавців чи серйозних критиків.

Абрамович відома різними контроверсійними проєктами та висловлюваннями на кшталт: “Я тричі робила аборт, бо була впевнена – діти стануть катастрофою для моєї арткар’єри… На мою думку, це і є причина того, чому жінки не такі успішні в мистецтві, як чоловіки. Талановитих жінок вистачає. Але вони не готові приносити в жертву творчості родину, дітей та стосунки”. Ага, то вона щось приносить у жертву, але що й кому? Наприклад, у неї є перформанс Spirit Cooking, що містить написи свинячою кров’ю (на кшталт “гострим ножем глибоко відріж середній палець лівої руки й з’їж біль”) та окультні гасла, і це, безперечно, має моторошний вигляд, чортівня якась. Бодай так мислить конспірологічний американський розум…

У рекламі гарнітури змішаної реальності HoloLens 2 Абрамович обговорює свою роботу The Life, прем’єра якої відбулася на початку 2019 року в лондонській Serpentine Galleries. Ролик пропонує користувачам можливість відчути інтимну зустріч із художницею за допомогою гарнітури HoloLens 2, яка дає змогу бачити як реальне оточення, так і віртуальні доповнення. За кілька днів ця реклама зібрала 24 тис. дизлайків на YouTube. Абрамович натомість заявила: “Я обурена, тому що це повністю вирвано з мого контексту. Кожен, хто хоче, може прочитати мої мемуари й дізнатися, що [моя робота] далека від сатанізму”. Але в інтернеті пояснення Марини, здається, не можуть зрівнятися з розлюченими праворадикальними та консервативними коментаторами на YouTube.

Ця історія показує нам, що популярний серед правих наратив про змову еліт є доволі ефективним. Він бере реальний страх і гнів щодо несправедливої, нерівноправної та корумпованої капіталістичної системи і скеровує його в гоніння за тінями зради, яка є скрізь і ніколи не виявляється, тому її символікою можна легко маніпулювати в опортуністичних цілях. Саме це й робить наратив таким небезпечним.

На відміну від компанії Microsoft, менеджери якої злякалися праворадикальних коментаторів, український уряд не боїться магічної зради, тому й запросив Абрамович створити стіну із кристалами. Але, як бачимо, цей твір теж мав “флер” магічності та окультизму. І помітили його не конспірологи, а, наприклад, досвідчені мистецтвознавці. Це означає, що такі історії “зради” потрібно сприймати серйозно, а не відкидати через дивовижність і фантастичність. Не тільки тому, що такі наративи можуть бути націлені на художників, яким, зрештою, бракує реальної влади, щоб протистояти радикалам, і тому вони є вразливими мішенями. Але також тому, що ви можете побачити, як легко через магію й теорію змови пояснити та зрозуміти соціальний світ, який справді є зламаним. Твори Абрамович показують, наскільки глибоко ця зламаність сучасного світу проявляється. Хоча треба віддати належне Олександрі Червоник – стіна Абрамович у Бабиному Яру дійсно підсилює ефект популярних фантазій і погано працює на те, щоб краще зрозуміти трагедію, яка сталася в Києві в часи нацистської окупації.

Художники мають бути критичними щодо себе, а також розуміти, що їхні твори стають частиною попкультури й підсилюють велике цунамі страху та ненависті – воно має шанс колись знести цей світ, як це вже сталося сто років тому. Хоч мистецтво і є грою, проте ставки там доволі високі!