Мапа наднової

Мапа наднової
Коли на щільному ядрі зірки, що зветься білим карликом, осяде достатньо багато матерії від зірки, що її супроводжує, тоді відбувається термоядерний вибух, званий надновою типу Іа. Свіжосинтезовані елементи тоді викидаються в простір і змішуються із міжзоряним газом, а згодом утворюють зірки й галактики. Але астрофізики досі не знають деталей тих процесів, що спричиняють вибух – пише Рейчел Берковіц у журналі Scientific American.

Іво Сайтензаль, астрофізик з Університету Нового Південного Уельсу, що в Канберрі, і його колеги за допомогою Дуже великого телескопа (Very Large Telescope; VLT) у Чилі створили безпрецедентні тривимірні хімічні мапи останків таких наднових. Карлос Баденес, астрофізик з Університету Пітсбурга, який не брав участі у дослідженнях, твердить, що ці мапи допоможуть вченим працювати у зворотному напрямку, щоб “обмежити головні властивості вибухів, зокрема й кількість кінетичної енергії та масу зірки, що вибухає”.

Під час утворення наднової важкі елементи вистрілюють із ядра білого карлика із надзвуковою швидкістю. Виникає ударна хвиля, що переміщається назовні через газ і пил, що оточують зірку; натомість інша ударна хвиля рухається в напрямку останків вибуху, підігріваючи викинуту матерію настільки, що вона емітує рентгенівське випромінювання. Завдяки цій емісії науковці можуть дізнатися хімічний склад залишків наднової, однак сучасні інструменти для реєстрації рентгенівського випромінювання не здатні визначити рух викинутої матерії.

Група Сайтензаля використала оптичні дані від VLT для аналізу залишків наднової у новий спосіб, описаний у часописі Physical Review Letters. Зі спрощених моделей випливає, що наднові типу Іа продукують більшу частину заліза у Всесвіті. Що далі за ударною хвилею наднової розташоване залізо, то сильнішим мусить бути його електричний заряд, що має проявитися під час емісії видимих світлових хвиль характерної довжини. Однак ця емісія є надто слабкою, щоб її можна було викрити за допомогою VLT до його останнього оновлення.

Після оновлення дослідники виявили концентричні шари зарядженого заліза в залишках від наднової, що були в недалекій сусідній галактиці Молочного Шляху – Великій Хмарі Магеллана. За допомогою вимірювань ширини емісійних ліній іонізованого заліза вперше вдалося визначити швидкість ударних хвиль, що рухалися до центру залишків наднової типу Іа. “Тут ідеться про захопливе знання, яке ми здобули завдяки новій технології, що використовується для дослідження точно таких об’єктів, які її потребують”, – говорить Ден Мілісавлєвіч, астроном з Університету Пердью, який теж не брав участі в дослідженнях.

Група Сайтензаля також виявила, що одна із наднових походила від білого карлика, маса якого вважалася раніше занадто малою, щоб спровокувати вибух. Виявилося, що ми ще не все знаємо про такі вибухи. Подальша робота дасть змогу дізнатися більше подробиць щодо елементів, які утворюються в наднових типу Іа; чи вибух розпочинається на поверхні чи всередині зірки, а також які умови спричиняють вибух.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Штучний інтелект в астрофізиці Антиблискавка