By 
Історія марок-шагів як української грошової одиниці розпочинається у 1917 році. Спершу шаги задумувалися лише як поштові марки, однак після проголошення Української Народної Республіки виникла нестача дрібних розрахункових знаків, необхідних для господарських потреб країни.
Центральна Рада не відразу почала випуск власних грошей, а сподівалась на фінансове забезпечення Тимчасового уряду. Проте кошти з Петрограду або не надходили зовсім, або були вкрай мізерними. Більшовицький переворот у Росії підштовхнув київську владу організувати власний бюджет і податкові збори, а коли 4 грудня Рада народних комісарів й зовсім припинила грошові асигнування в Україну, Центральна Рада була змушена започаткувати національну фінансову систему та відповідні установи.
Першими паперовими українськими грішми у 1918 році стали кредитові білети УНР, що випускалися в карбованцях. Один карбованець містив 17,424 долі щирого золота і ділився на 200 шагів. Спершу шаги окремо в обігу не з’явились через їхню тимчасову натуральну відсутність. У березні 1918 року в Україні виникла нова грошова одиниця – гривня, що становила половину карбованця і ділилася на 100 шагів. Четвертий універсал запровадив також золоту та срібну гривню і монети – 1, 2, 5, 10, 20 і 50 шагів. У квітні того ж року Народне міністерство фінансів УНР отримало право випуску поштових марок, що входили до категорії нерозмінних на дорогоцінні метали паперових грошей.
Проектував марки-шаги український графік Георгій Нарбут. В обігу вони з’явились у липні 1918 року із зображенням тризубу (10, 40 і 50 шагів), українця (20 шагів) та українки (30 шагів), оформлені рослинним орнаментом. На марці у 30 шагів була зображена жіноча голова, прикрашена віночком з квітів і розташована у рамках восьмикутника. Щоправда, на той час, коли марки-шаги з’явилися в обігу, Української Народної Республіки вже не існувало, а на зміну їй 29 квітня 1918 року постала Українська Держава на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським.
Через нестачу розмінних монет, гетьманський уряд скористався досвідом Російської імперії і законами УНР “Про випуск кредитових білетів” та “Про запровадження розмінних марок в Україні”, однак за порядком забезпечення прирівняв марки до кредитових білетів.
Шаг дорівнював половині копійки і був виготовлений на грубому негумованому папері білого або жовтявого кольору без водяних знаків у п’яти номіналах: 10, 20, 30, 40 і 50 шагів. Однак їх не слід плутати з поштовими марками-шагівками тих ж номіналів, малюнку і розмірів. Перші поштові марки спроектували українські графіки Антон Середа (10 та 20 шагів) та Георгій Нарбут (30, 40 і 50 шагів) ще в грудні 1917 року, але їхній друк розпочали значно пізніше.
За Центральної Ради розмінна монета у вигляді марок-шагів ще не була випущена у обіг, а лише перебувала у процесі виготовлення. На перший погляд марки-шагівки і розмінні монети між собою не відрізнялися, адже виготовлялися матрицями з однакових кліше – цинкових плит. Спершу їх друкували у Києві, а згодом (до грудня 1919 року) – в одеській друкарні Юхима Фесенка. Проте відмінності між ними були. Розмінні марки-шаги друкувалися на грубому папері і на звороті у рамці з тонких та товстих (10, 20 шагів) або лише з товстих рисок (30, 40, 50 шагів) було зображено тризуб та надпис у чотири ряди: “Ходить нарівні з дзвінкою монетою”. Крім того, розмінні марки-шаги виготовляли із зубкуванням, а поштові, окрім 400 перших аркушів, без нього.
У золотому еквіваленті 10 шагів відповідали 0,0383328 гр., 30 – 0,1149984 гр., а 50 – 0,1916640 гр. золота. Виготовляли шаги великими аркушами по 400 марок, що розрізали на 4 менші. Згодом розмінні марки зубкували спеціальною машиною, яка на відступі двох сантиметрів пробивала 11,5 дірок.
Марки-шаги з’явились в обігу 18 липня у Києві, а згодом й по всій Україні. За Гетьманату розмінних одиниць було випущено на суму більше 12 мільйонів карбованців, що за різними оцінками становило від 71,5 до 106 мільйонів марок.
Розмінні марки-шаги значно полегшили проблему нестачі дрібних грошей. Про фальшування поштових марок жодних відомостей немає, а от розмінні одиниці, номіналом у 40 і 50 шагів, підробляли у Бердичеві, Білій Церкві, Житомирі тощо. Фальшовані марки зовні виглядали ідентично оригіналам, лише не мали зубкування чи напису на звороті.
Після падіння Гетьманату 14 грудня 1918 року марки-шаги активно випускав уряд Директорії. Однак невдачі української армії у війні проти більшовиків і денікінської Добровольчої армії звузили територію УНР до “трикутника”, окресленого річками Дністер, Південний Буг та Збруч, а тому зменшився й обсяг обігу та маси марок-шагів. Загальний катастрофічний стан війська УНР на чолі з Симоном Петлюрою і повна руйнація господарської системи, зокрема й фінансової, змусили український уряд у Кам’янці-Подільському вдатися до необмеженої емісії грошових знаків.
Наприкінці 1920 року УНР випустила нові розмінні марки гривневої вартості. На марці у 20 гривень було зображення Тараса Шевченка з автопортрета 1860 року, яке виконав Іван Крамськой, а на 40 гривнях – малюнок Симона Петлюри. Тоді ж були випущені марки із зображенням погруддя Богдана Хмельницького з булавою в руці на 10 гривнях, портретом Івана Мазепина 15 та гірки святого Володимира у Києві та 100 гривнях, які, однак, не встигли потрапити в обіг через прихід на Україну більшовиків. Така ж доля спіткала і марки 1920-1921 року, виконані українським художником Миколою Івасюком: “Дівчина з прапором” (2 гривні), “Хата Шевченка” (3 гривні), “Павло Полуботок” (30 гривень), “Бандурист” (50 гривень), “Козацькі чайки” (80 гривень) і “Вітряний млин” (200 гривень).
Марки-шаги з’явилися у період української державності, і разом з її крахом були тривалий час забуті. Сьогодення повертає нашому народові правду про історію державотворення України у 1917-1921 роках, а разом з тим і символи будівництва незалежної країни в буремні післяреволюційні роки, одним з яких є розмінні марки.
