Маска майбутнього

Маска майбутнього
Цій мудрості вже тисячі років. Якщо життя ставить перед тобою виклик, який ти не можеш відразу подолати, то мусиш його прийняти: спробувати зрозуміти, навчитися з ним співіснувати, а якщо вдасться, то й використати – наприклад, “вивчити урок”. Пандемія коронавірусу та її наслідки стали для нас саме таким викликом.

Але тут йтиметься не про пандемію загалом, а про один із її елементів – маски. Справа в тому, що всі спровоковані пандемією заходи – lockdown, обмеження громадянських прав, соціальна дистанція, дезінфекція й маски – мають глибшу символіку. Яка ж вона в масок?

До регулярного носіння масок у громадських місцях ми не звикли. Уперше ми побачили таке по ТБ років двадцять тому, коли в Японії був “масковий режим” під час епідемії “пташиного грипу”. На вулицях наших міст люди в масках з’явилися років десять тому через загрозу “свинячого грипу”. До “масочників” у нас і досі багато людей ставиться з іронією чи зневагою – боягузи й панікери.

Але так виглядає, що маски залишаться з нами, як кажуть, “всерйоз і надовго”. Всупереч очікуванням, літня спека не вбила коронавірус, на осінь усі чекають другої його хвилі, до якої долучаться ще і традиційні сезонні віруси на кшталт грипу. Перспективи появи ефективного і, що важливіше, доступного щеплення досить туманні. Окрім того, китайці вже попереджають про новий штам “свинячого грипу”, який незабаром може перетворитися на пандемію, не гіршу від Covid-19. А ще день проявилась «бубонна чума», хтось нагадує про ЕБОЛу тощо. “Вчімось жити в умовах вірусів”, – закликає ВООЗ. Читайте – звикаймо жити в масках.

До того ж справа не тільки в епідеміологічній ситуації – до неї додаються ще й політично-фінансові чинники. Багатьом урядам вигідно тримати громадян і бізнес в режимі обмеження прав – зовнішнім символом якого є саме маска. Ну і нарешті, як ідеться в одному дуже правдоподібному жарті з Facebook: поважні люди вклали гроші в масковий бізнес і, поки не “відіб’ють” їх, знайдуть сто причин змусити людство носити маски.

Отже, якщо носіння маски в найближчій перспективі уникнути не вдасться, то потрібно хоч би усвідомити її символізм – “за що нам ця кара?!” – і постаратися зробити з цього відповідні висновки.

Обличчя людини є її своєрідною зовнішньою вітриною. Сотні мільйонів людей безпомилково впізнають Мону Лізу за таємничою посмішкою, Анджеліну Джолі – за пристрасними губами, а Савелія Крамарова – за “дурнуватим” виразом обличчя тощо. Бо вони неповторні, бо це лиця індивідуальностей. Звичайно, людина з давніх-давен намагалася прикрасити своє обличчя, підкреслюючи його привабливі риси і приховуючи ті, які їй не подобались.

Однак у наші часи ця практика дійшла до абсурду. Психоз “успішності” й “зірковості” призвів до перетворення “вітрини індивідуальності” на “табло виставки-продажу” з “оригінальними” квазіособистостями, тиражованими в мільйонних накладах. Вирівнювання зубів чи збільшення уст, підтяжка шкіри чи тату на скронях, сережки в носі чи в брові – у гонитві за “досконалим” лицем людина себе обезличила, спроба штучно повторити на собі чужу природну неповторність призвела до втрати індивідуальності. Лиця багатьох стали масками суспільними, тому, чесно кажучи, й не гріх їх було сховати під масками медичними. Невелика втрата.

Тепер усі в однакових умовах. Якщо маска справді стане невід’ємним атрибутом найближчого майбутнього, то всім знову доведеться вчитися долати соціальну дистанцію між людьми (і тут не йдеться про віддаль у 1,5 метра) не завдяки “зірковій” зовнішності, а за допомогою нашої справжньої індивідуальності – слів і вчинків, жестів і поведінки. Можливо, згодом “масковий режим” допоможе нам знову цінувати людську непересічність, якої не приховаєш за маскою. Цей навик може пригодитися людям і для того, щоб краще розпізнавати майбутнє, котре від нас теж намагається сховатися за своєю маскою.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Страх наш насущний Вірус «малої людини»