Медіаімперія Зеленського за державний кошт

Медіаімперія Зеленського за державний кошт
Поки Україна формально продовжує курс на роздержавлення медіа, команда президента Володимира Зеленського намагається максимально використати державні ресурси для створення свого пропагандистського рупора.

Про це можна судити щонайменше з того, що відбувається навколо телеканалу “Рада”, якому загрожує перетворення на кишенькове медіа “Слуги народу”. Також відомо про наміри розширити покриття російськомовного каналу “Дом” на всю країну, а суспільне мовлення взагалі ліквідувати.

Рада як канал політичних токшоу?

Телеканал “Рада” фінансується державним коштом і створений, щоб висвітлювати діяльність парламенту. Досі його роль була радше технічною (трансляція пленарних засідань, праці комітетів, брифінгів) і, мабуть, таки потрібною, якщо ми зацікавлені в прозорості законодавчого органу. Зрештою, є люди, охочі дивитися законотворчість депутатів у реальному часі.

Однак уже наступного року планується різке збільшення фінансування й перезапуск “Ради”. Бюджетний комітет погодив виділення парламентському телеканалу й газеті “Голос України” додаткових 320 млн грн (цьогорічний бюджет “Ради” – 56,6 млн грн). Гроші здебільшого мають піти на технічне оновлення каналу, як-от зведення гостьових студій, і створення контенту, зокрема токшоу. Риторичне питання, чи доцільно витрачати на це сотні мільйонів бюджетних коштів і наскільки об’єктивною та незаангажованою може бути редакційна політика цього оновленого медіа.

Директор каналу Вадим Перенчук уже заявляв, що пропорційність в ефірі залежить від кількості членів фракції. Тобто якщо “Слуга народу” – найбільша фракція, то вона має більше світитися в ефірі. Можливо, якраз на це й розраховують у партії Зеленського, у якого ще раніше склалися натягнуті стосунки, наприклад, з каналами Ріната Ахметова. Тепер же “слуги” вирішили, що доцільніше мати власний телевізійний майданчик, а ще краще – коли все це за державний кошт. І телеканал “Рада” – не єдиний пазл цієї конструкції.

Дом як троянський кінь російськомовних слуг?

Державний телеканал “Дом” був створений у 2020 році на базі каналу UATV Мультимедійної платформи іномовлення України. Спочатку підпорядковувався Міністерству інформаційної політики, але невдовзі перейшов до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Він орієнтований на жителів Криму й ОРДЛО і створений для того, щоб транслюватися лише на цих теренах. Щоб достукатися до людей, які постійно перебувають під інформаційним тиском російської пропаганди, телеканал “Дом” веде мовлення російською. Наскільки це рішення було правильним і ефективним, наразі важко судити, адже немає точних даних про те, скільки мешканців окупованих територій його реально дивляться і скількох він зумів переконати, що у “великій” Україні “російськомовних немовлят” не їдять.

Але у Володимира Зеленського, схоже, вирішили, що цей державний ресурс використовується не повністю, і спланували розвернути його в бік загальноукраїнського мовлення. Першим дзвіночком таких змін стало те, що в серпні 2021 року в усій країні та в інтернеті з’явилася реклама телеканалу “Дом”. Як з’ясували журналісти, на таке просування було витрачено 30 млн грн. Тоді ж за поширення його мовлення на всю країну висловився і президент.

Пізніше нардепи вирішили оформити це питання законодавчо та внесли відповідні зміни до закону “Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб” (№ 4487). Подав їх член депутатської групи “За майбутнє” Дмитро Лубінець. Наразі цей законопроєкт очікує в парламенті на друге читання.

Однак перше застереження проти такої ініціативи – це те, що загальноукраїнським стане повністю російськомовний канал, що порушує закон про мову й відбувається наперекір досягненням українізації публічної сфери й медіа. Друге, але не менш важливе застереження – це редакційна політика каналу. Найбільш резонансною стала історія із соціальним шоу “Про життя з Андрієм Пальчевським”. Незалежна медійна рада навіть закликала канал відмовитися від співпраці з цим політиком через його “сумнівну репутацію та яскраво виражені проросійські погляди”. Це той самий Пальчевський, у якого виявився чинний російський паспорт і який веде іменну програму на відверто проросійському каналі “Наш”. Навіщо такий персонаж на державному медіа, яке має навпаки протидіяти російській пропаганді – питання навіть не риторичне, а просто печальне.

Окрім того, попри свою нішевість, телеканал “Дом” останнім часом фокусується не так на проблемах окупованих територій, як на загальнополітичному порядку денному. Це засвідчив моніторинг організації “Чесно”, яка проаналізувала 61 програму каналу. Найбільше сюжетів було про Зеленського, “Велике будівництво” та успіхи партії “Слуга народу”. Водночас президент часто є головним спікером сюжетів, навіть якщо в них не йдеться безпосередньо про його діяльність.

Оскільки телеканал “Дом” створювався як державне іномовлення і функції його були пропагандистськими, то й очікувати від нього виконання журналістських стандартів не варто було. Тож переважання позитивних новин про українську владу й загалом про успіхи України на вільних від російських військ територіях – не що інше, як формування позитивного іміджу держави на противагу страшилкам російської пропаганди.

Інша річ, якщо канал поширить своє мовлення на всю країну й цей “чудодійний еліксир” поллється на всіх українських телеглядачів. Зважаючи на те, що половина терміну Зеленського вже минула й саме час готуватися до нових виборів, логіка влади зрозуміла. Ну а пояснення авторів цієї ініціативи, що, мовляв, канал має бути доступний і для переселенців, які тепер живуть в інших регіонах України, – радше цинічне виправдання.

Суспільне як плацдарм для державного концерну?

На “Суспільне” виділяються кошти з держбюджету (у 2021 це було 2,2 млрд грн). І хоча канал не є найрейтинговішим, він усе-таки становить альтернативу топовим, здебільшого олігархічним комерційним медіа.

З 2017 року в “Суспільного” є наглядова рада, у яку входять, зокрема, представники громадських організацій і мета якої – не допускати впливу влади на редакційну політику. Це має ключове значення, адже проблема державних ЗМІ не так у “триньканні” грошей, як у тому, що через фінансову залежність від держави вони підвладні чиновникам, а отже, замість нормальної роботи в інтересах суспільства змушені піарити владу.

15 грудня у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт № 6430 “Про Державний інформаційний концерн телебачення й радіомовлення України” нардепа зі “Слуги народу” Олега Дунди, що пропонує створити такий концерн на базі суспільного мовлення, іномовлення та Держкіно. Фактично йдеться про ліквідацію “Суспільного”, до того ж під прикриттям захисту інформаційного поля, адже метою концерну є “створення якісного національного контенту”.

Проти такої ініціативи вже виступила й команда “Суспільного”, і низка громадських організацій, які назвали це наступом на свободу слова і спробами повернути медіа під державний контроль. Чи дійде до ухвалення цього закону – наразі невідомо, але саму його появу вже можна вважати спробою влади перетнути межі дозволеного.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Епідемія корупції: несподівані наслідки COVID-19 Примара віялових відключень: чому РФ знову б’є по енергетиці?