Методи і засоби сучасної російської пропаганди у гібридній російсько-українській війні

Методи і засоби сучасної російської пропаганди у гібридній російсько-українській війні
Упродовж п’яти років Україна залишається головною мішенню російської пропаганди. Сучасна російська пропагандистська машина багата на елементи, які використовувалися різними тоталітарними режимами, зокрема гітлерівською Німеччиною. Сьогодні маємо справу з таким явищем як путінська пропаганда, яка вдається до відвертої дезінформації та нових прийомів маніпулятивного впливу.

Відомий російський журналіст Дмитро Єгоров на російському сайті Militaryarms.ru зазначає, що нова пропагандистська машина постійно обробляє своє населення і веде дуже агресивну політику за кордоном. Попри велике зубожіння російського населення на пропаганду виділяються мільярди доларів: у 2012 році уряд Російської Федерації виділив 1,6 млрд доларів. А після початку російсько-української війни гроші на деструктивну пропаганду перестали й рахувати.

Тенденції викривлення правдивих подій, маніпуляції і державна пропаганда з боку представників російських мас-медіа призвели до того, що такі дії журналісти та політологи називають «рашизмом» (оскільки пропаганда Путіна за своєю брехливістю, зухвалістю та масштабами дуже схожа на геббельсівську).

Сьогодні основними напрямами та способами інформаційно-психологічного впливу Росії у гібридній війні залишаються такі: послаблення геополітичного значення України та її міжнародного іміджу; використання політики «керованого хаосу»; дезінформація у великих масштабах та дестабілізація у країні; спекулювання на стереотипах про українців: меншовартості та вторинності; зменшення впливу української нації у світових міжнародних процесах, приниження національної гідності українців; спекулювання на питаннях російської мови, як такої, якою користується більшість населення України; витіснення української культури і мови як другорядних і непотрібних для українців. Усі ці напрями як прихована пропаганда нав’язуються українцям та російським громадянам.

Російські комунікативні канали використовують широкий спектр методів, які впливають на психіку індивідів та суспільства у такий спосіб, що люди починають вважати, що нав’язані думки та переконання – це їхній життєвий досвід та їхні самостійні висновки. Наприклад, це «дозована інформація»; дезінформація у поєднанні із великим викривленням військових подій на Сході Україні. Нерідко російські маніпулятори використовують технологію «25-го кадру», яка заборонена міжнародним законодавством, щоб вплинути на підсвідомість людей, або вдаються до замовчування важливих подій.

Дослідник аудіовізуальних методів путінської пропаганди Мирослав Максимович виводить витоки «путінської пропаганди» із подій «Революції Гідності», коли світова спільнота активно писала про події в Україні. Представники світових мас-медіа об’єктивно та неупереджено висвітлювали події в Україні. По-іншому діяли російські ЗМІ, висвітлюючи події викривлено та однобоко, оскільки отримали вказівку від Владіміра Путіна.

Російське телебачення, яке повністю контролюється Кремлем часто поширює напівправду, відверту брехню, легенди та міфи. Велике значення мають аудіовізуальні методи, які використовуються російським телебаченням та популярними російськими інтернет-ресурсами. У програмах головного кремлівського пропагандиста Дмитра Кисельова часто застосовувалися: «ефект присутності», «підміна об’єктів», «фото- та кіномонтаж», спец-ефекти і комп’ютерна графіка для кращого ефекту і впливу на глядача.

Ефект присутності використовується як метод дуже часто. Наприклад, це здійснюється для того, щоб створити спеціальне тло і за допомогою шуму та нерівності об’єктиву продемонструвати «сильні хвилювання журналіста». Відомим випадком застосування цього ефекту є приклад матеріалу про те, що в Україні діють бандерівські ополченці, а російський журналіст, знімаючи сюжет, боїться себе видати. Насправді, зйомки місця – це спец-база російських військ, які нічого спільного з українською територією і військовими об’єктами не мають.

Фото- та кіномонтаж постійно застосовуються як метод путінської пропаганди. Наприклад, відома історія про випадкову жінку, яка втекла від розправи у Києві і ділилася своїми враженнями. Потім цю ж випадкову пересічну особу знімали у Харкові, на Донбасі та інших містах. Як для випадкової людини, яка потрапила у кадр – це занадто дивний збіг обставин, місць та подій, розтягнених у часі (між подіями минуло два-три чи чотири роки).

У путінській пропаганді використовується метод постійного нагнітання ситуації. До прикладу, російські ЗМІ, щоб виправдати військові дії Кремля у Криму, навмисно створюють таку ситуацію та роблять аналітичний висновок: військова участь була крайнім засобом для розв’язання конфлікту і єдиним способом «принести мир» жителям Криму. Також російські ЗМІ постійно нагнітали ситуацію повідомляючи, що Київ захоплений не лише націоналістами, а й «бандитами», «нацистами» і «фашистами» у результаті «державного перевороту». У такий спосіб кремлівська пропаганда використала радянське кліше поширення ідеї про анархічну владу в Україні.

Ці ж методи застосовуються у лінгвістичній пропаганді. Використання негативних висловів, перебільшення, залякування неіснуючими ворогами, відновлення термінів «фашизм», «радикали», «бандити», «послідовники Бандери» та ототожнення у масовій свідомості цих термінів із екстремізмом, тероризмом призводить до нагнітання ситуації, відчуття постійної загрози і страху російського населення перед цими страшними ворогами.

Російська пропаганда є настільки брехливою, що інколи її ідеологи попадають у незручне і навіть смішне становище. Варто згадати історію із російським збиттям боїнга на території України. Рашисти, щоб виправдати власну агресію проти України поширювали різні думки і чутки: боїнг збили українські націоналісти; Росія не має відношення до цієї події; подія сталася внаслідок халатності військових; російське керівництво нічого про цю подію не знає; а також такі:  під час польоту у літаку взагалі не було живих людей.

Відсутність законодавчих актів, законів та концепції для захисту національного інформаційного простору України призвели до того, що російська пропаганда застосовує нові методи та прийоми, а російсько-українська війна досі триває. Унаслідок гібридної російсько-української війни, українській владі потрібно захистити інформаційний простір та населення від інформаційно-психологічного впливу з боку агресора. Нам варто пам’ятати, що міцна інформаційна безпека є основою для безпечної діяльності української держави на міжнародній арені та потужним захистом від російської чи пропаганди інших держав світу.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ