“Міні-Шенген” на Балканах

“Міні-Шенген” на Балканах
11 жовтня в місті Новий Сад, що в сербській Воєводині, троє лідерів держав західних Балкан – президент Сербії Александр Вучіч, прем’єр Албанії Еді Рама та прем’єр Північної Македонії Зоран Заєв – підписали декларацію про наміри. Спостерігачі вважають, що цей документ “відкриває шлях для створення “mini-Schengen” між цими державами”, тобто формування в недалекому майбутньому регіональної зони вільного ринку.

Усі погоджуються, що таке рішення стало реакцією на нещодавню відмову ЄС розпочати переговори про умови набуття членства з Албанією й Північною Македонією. І хоч відкрито про блокування початку таких переговорів заявив лише президент Франції Еммануель Макрон, якого згодом підтримали Нідерланди, Данія й Болгарія, зрозуміло, що він висловив думку більшості членів Союзу.

Відомо, що Європейському Союзові зараз не до розширення. Брекзит, сповільнення показників економічного росту, міграційна криза та інші проблеми не дають можливості домовитися навіть із дійсним (усе ще 28-ми) членам ЄС. Макрон принаймні чесно заявив, що євроспільнота не може приймати нових членів, коли і старі не можуть знайти спільної мови. Докладніше цю проблему розкрила Джуді Демпсі із європейського відділення фонду Карнеґі: “Коли до антиліберальної хвилі в Польщі та Угорщині додасться ще й корупція в Болгарії, Хорватії, Румунії і Словаччині, то це спокійно можна прийняти як відмовку проти подальшого розширення”.

Тут, щоправда, є один неприємний нюанс. Справа в тім, що зі столиць ЄС якийсь час надходили недвозначні сигнали в західні Балкани, які там розцінили як обіцянку розпочати переговори про майбутнє членство. Саме це й давало стимул лідерам балканських країн реалізувати та пропагувати непопулярні серед їхнього населення реформи чи рішення. Найдраматичнішим прикладом є процес перейменування Македонії на Північну Македонію на вимогу Греції, яка блокувала сусідам євроінтеграційні зусилля, і всупереч бажанню значної кількості македонців. Й от – кажуть тепер зловтішно противники перейменування своєму прем’єр-міністрові – нова назва є, а розширення ЄС немає. І невідомо, коли Євросоюз буде до нього готовим.

Однак сидіти й чекати було б великою помилкою – вирішили лідери держав, на яких черга в ЄС зупинилася, а також їхні сусіди, які в цій черзі були ще далі. Еді Рама висловився зрозуміло: “Наша мета – бути частиною великої європейської родини, але поки вони займаються своїми проблемами, ми не можемо стояти як заручники минулого чи певних непорозумінь. Ми не є пріоритетом для ЄС. Тож ми повинні створити пріоритети для себе, і то не лише для своїх трьох країн, але і для всіх шести країн західних Балкан”.

У цьому ж дусі говорив і Зоран Заєв: “ЄС ми, звісно, завжди раді, але ця ініціатива зосереджена на інтересах країн регіону, і для неї наступила найвища пора”.

Президент Сербії Александр Вучіч на зустрічі в Новому Саді закликав приєднатися до їхньої ініціативи й інші три держави західних Балкан – Чорногорію, Боснію й Герцеговину та Косово. На його думку, свобода товарообігу та переміщення людей у регіоні є цілком можливою, незважаючи на відмінності в політичних позиціях окремих сторін. Спостерігачі зауважили важливість такої заяви сербського лідера з огляду на те, що Косово для Белграда все ж формально не є окремою державою, а частиною Сербії.

Майже відразу після зустрічі лідерів Сербії, Албанії й Північної Македонії про своє бажання приєднатися до ініціативи заявила Боснія й Герцеговина. Чорногорія, яка не поспішала з реакцією, як вважають аналітики, не матиме особливого вибору – будучи поза спільним ринком ЄС, вона змушена буде приєднатися до нового економічного простору в регіоні без політичної інтеграції.

Спостерігачі зазначають, що подібна ініціатива виникала на західних Балканах і раніше, але тоді країни здебільшого боялися потрапити під гегемонію Сербії. Сьогодні ж обставини в регіоні суттєво змінилися, хоч небезпека, що через відмову ЄС ініціативу тут можуть перехопити Росія, Китай чи Туреччина, є й нині. Однак не всі сприймають серйозно такі загрози, попри те, що Росія безсумнівно має величезний вплив у Сербії, Туреччина координує діяльність балканських мусульман, а Чорногорія вже й так застрягла в борговій ямі Китаю.

Та все ж Чорногорія – колись, здавалося би, невід’ємна частина Сербії – є вже не лише незалежною державою, але і членом НАТО. Невдовзі до Атлантичного союзу приєднається й Північна Македонія. У такий спосіб ці дві країни вже не будуть у зоні ризику для дестабілізації регіону, а Сербію майже повністю оточать держави НАТО. Що ж до економічного розвитку цих країн, то вони все ж найбільше зацікавлені в об’єднанні своїх ринків із європейським.

І для цього створення західнобалканського спільного ринку є, здається, одним із найперспективніших рішень. Адже групі держав часом легше стати членом Європейської економічної зони, ніж одній. Ідеться передусім про ініціативу EFTA (Європейська зона вільної торгівлі), що об’єднує Норвегію, Швейцарію, Ісландію та Ліхтенштейн. Чи вдасться цей успіх повторити на західних Балканах – залежить від лідерів цих країн. Зараз же залишається тільки повірити на слово прем’єрові Північної Македонії, який заявив: “Західні Балкани стають регіоном миру, стабільності та економічного розвитку, відданим європейській інтеграції та підвищенню життєвого рівня громадян”.

 

Використання матеріалів “Matrix-divergent” дозволяється за умови посилання на “matrix-info.com”
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


 Грузинский экспорт в СНГ вырос, в ЕС — сократился