By “Хто читає книжки, той живе двічі”, – твердив Умберто Еко. І справді: у межах проведеного кілька років тому експерименту вчені за допомогою магнітно-резонансної томографії спостерігали за активністю мозку в осіб, які читали романи Джейн Остін. Виявилось, що, коли піддослідні були заглиблені в читання, у їхньому мозку активізувалися й ті зони, які були пов’язані з рухом і дотиком, майже так, ніби читачі самі переживали описувані події – пише Аріадна Цьонжеля в журналі Świat Nauki.
Своєю чергою торік науковці з Університету Гете у Франкфурті-на-Майні та з кількох інших інститутів провели дослідження щодо самого процесу читання й засвоєння прочитаного тексту. У серії експериментів узяли участь понад 180 осіб, які знали німецьку мову. Для більшості вона була рідною, а для інших 49 такою була, зокрема, російська, італійська, японська чи узбецька. За рухом очей піддослідних стежили за допомогою методу eye-tracking.
Ритм руху зіниць під час читання, як виявилося, відповідав домінантному ритмові мовлення. Найточніша відповідність проявилася в менш вправних читачів, для яких німецька не була рідною. Своєю чергою найвправніші читали швидше й були здатними видобути з тексту більше інформації. Для підтвердження того, чи отримані результати можна застосувати до інших мов, учені провели метааналіз 124 досліджень, які стосувалися спостереження за рухом зіниць під час читання на 14 інших мовах. Крім того, дослідники виявили, що читання відбувалося повільніше у випадку з мовами логографічної системи, де символи відповідають не окремим звукам, а цілим словам (як, наприклад, у китайській). Результати дослідження було опубліковано 6 грудня 2021 р. на сторінках Nature Human Behaviour.
Ці результати показали невідомий раніше зв’язок поміж мовленням і читанням, пояснює професор Крістіан Файбах із факультету психології Університету Гете. Під час еволюції система перетворення мови пристосувалася до часових послідовностей мовлення. Базуючись на нинішніх результатах, можемо припустити, що вона слугувала свого роду “метрономом” для очей під час читання. Завдяки цьому прочитана інформація передавалася в мозок в оптимальному темпі, що полегшувало її аналізування. Цю гіпотезу потрібно ще перевірити в наступних дослідженнях із використанням схожої методології.
