By Астрономів інтригують дві нещодавно відкриті космічні скелі, які прибули з-поза Сонячної системи. Пізнього вечора 24 жовтня 2017 року було вислано електронного листа, що містив неймовірні новини з космосу – пишуть Девід Джевітт та Амая Моро-Мартін у журналі Scientific American.
Астроном Девід Фарноккіа із Jet Propulsion Laboratory, що належить NASA, повідомив одному з нас (Джевітта) про нове небесне тіло, що рухалося по дуже дивній орбіті. Об’єкт, відкритий шість днів тому астрономом із Університету Гаваїв Робертом Вериком і названий попередньо P10Ee5V, рухався так швидко, що Сонце не могло затримати його коло себе. Його орбіта, замість того, щоб творити замкнутий еліпс, була відкритою, з чого випливало, що об’єкт ніколи вже до нас не повернеться.
“Нам потрібно більше даних, – писав Фарноккіа, – але здається, що орбіта є гіперболічною”. Кількома годинами пізніше Джевітт написав до своєї багаторічної співробітниці Джейн Л’юу, яка мала знайомства у Норвегії, з проханням поспостерігати за новим об’єктом за допомогою Nordic Optical Telescope, що був розташований у Іспанії. Багато інших обсерваторій у цілому світі також намагались побачити нове тіло.
Так розпочалася нова ера в астрономії. Перейменований на C/2017 U1 (де “С” означає комету), а потім на A/2017 U1 (“А” – від астероїда) і нарешті на 1I/‘Oumuamua – об’єкт виявився першим тілом, яке астрономи будь-коли виявляли в межах Сонячної системи і яке виникло поза нею. “1І” в означенні інформує про його офіційний статус першого відомого міжзоряного об’єкту. Назву ‘Oumuamua – у гавайській мові це “перший посланець з далека” – було запропоновано Вериком і його колегами, які здійснили відкриття за допомогою розташованого на гавайському острові Maui телескопу Pan-STARRS.
Першою річчю, на яку звернули увагу спостерігачі, була екстремально велика швидкість об’єкту відносно Сонця. Із врахуванням гравітаційного притягання Сонця надлишок швидкості ‘Oumuamua становив 26 км/с (94 000 км/г). Жодна взаємодія з об’єктом із Сонячної системи не була б здатною генерувати такого сильного поштовху, ну і гравітація Сонця не може вхопити чогось, що рухається настільки швидко; це означало, що ‘Oumuamua мусів прибути ззовні.
Як виглядала подорож цього об’єкту до цієї миті? Він міг мандрувати Галактикою сотні мільйонів років. Спостереження підказують, що він прибув з околиць ясної зорі Вега із сузір’я Лютні, але коли ‘Oumuamua перебував у тому місці приблизно 300 тис. років тому, Веги там ще не було.
Хоч астрономи здавна підозрювали, що міжзоряні об’єкти пролітають через Сонячну систему, відкриття одного з них стало великою несподіванкою. Бо тільки-но рік до цього Тоні Енгельгардт, котрий працював тоді в Університеті Гаваїв, і його співробітники у вичерпному аналізі продемонстрували, що перспективи ідентифікації такого міжзоряного непроханого гостя “здаються кепськими”. Було вирішено, що об’єкти такого типу є надто малими і слабкими, щоб існувала хоч якась надія на їхнє викриття.
Коли все ж ми краще познайомились із ‘Oumuamua, то наша заскоченість переродилася у здивування. Всі його параметри, починаючи від форми та розміру і до відсутності типових для комети характеристик, виявилися невідповідними до наших очікувань. Якщо це був типовий гість з велетенського Всесвіту, то ми мусимо дізнатися про них ще багато речей.
