Могила російської зброї

Могила російської зброї

Російсько-українська війна мала стати бенефісом путіна й росії. За кремлівським задумом цей підлий напад мав перетворити росію на наддержаву й повернути її до числа великих геополітичних гравців. Мав би залякати всіх довкола і продемонструвати силу та потужність російських армії й зброї. Натомість він викриває слабкі місця та чітко показує всю огидність і немічність недоімперії.

Після того, як росія окупувала Крим, за що Захід застосував проти неї перші санкції, у кремлі почали активніше брязкати зброєю. Намагалися залякати своїми черговими “суперракетами” та іншими речами, що їм “аналогов нет”, весь світ, обіцяючи перетворити його в разі чого на “ядерный пепел”.

Шойгу, різні чиновники Міністерства оборони, депутати та інші кремлівські “яструби” постійно доповідали путіну та хвалилися тим, яке новомодне й унікальне озброєння передано російській армії. Після того кремлівські пропагандисти годинами обсмоктували відео із відповідних презентацій, навчань, запусків тощо, намагаючись переконати весь світ у смертоносності та надійності всього цього барахла, завдяки якому Київ мали взяти за кілька годин. Тож нічого дивного, що не лише російський диктатор, а й пересічні росіяни вважали, що напад на Україну стане для їхньої армії, начебто другої у світі за потужністю, легкою і швидкою прогулянкою.

У жодному разі не можна применшувати силу спротиву, відваги, жертовности та розуму, що її проявили українські військові, як і важливість допомоги їм від місцевого населення, волонтерів, медиків, надзвичайників і всіх небайдужих. Проте чималу роль у провалі окупантів відіграла й російська та радянська зброя. Проблема не тільки в її тривалому простої на складах і неналежних умовах зберігання, а й у тому, скільки вкрадено під час вироблення та закупівлі, скільки записано і скільки виготовлено насправді, як ретельно її виробляли (славетний совковий брак і не менш повсюдна недбалість) і вдосконалювали, наскільки вона придатна до реальних бойових дій, а не просто має якісь казкові заявлені характеристики, які вписували, сподіваючись, що нікому не спаде на думку перевіряти, як це працюватиме на практиці. У нещодавньому перехопленні Головного управління розвідки України один з окупантів скаржиться дружині на те, що їх відправляють у бій на несправних танках, які постійно глохнуть, і нікому нема до того діла.

Звісно, серед російської й радянської зброї є цілком непогані зразки, які добре зарекомендували себе на полі бою. Є й такі, що можуть не відповідати космічним характеристикам, але однаково здатні завдавати серйозної шкоди Україні, її цивільному населенню і військовим. Проте ситуацію для ворожої армії погіршує те, що все поступово вичерпується, якими б нескінченними не здавалися запаси, а техніка втрачається і зношується. До цього всього додалася ще і проблема зі складами, де після “активного куріння” починає все раптово вибухати. У кремлі явно не сподівалися на таку затяжну війну, такий рішучий опір і настільки потужні (хоч і досі недостатні) санкції, тож не переймалися дуже сильно кількістю озброєння й гатили безперестанку.

Цей черговий прорахунок призводить до того, що путін і компанія змушені вигрібати стару совкову зброю зі схованок сусідніх країн, зокрема партнерів по ОДКБ. Це також є причиною купівлі іранських безпілотників і ракет, як і поширення чуток про можливе постачання північнокорейської зброї. І найближчим часом слід очікувати, що росія візьметься викуповувати озброєння, яке вона колись постачала в країни Азії, Південної Америки та Африки, аби поповнити свої запаси.

Саме тому важливо, аби Кулеба не лише продовжив своє турне африканськими країнами, яке мусив нещодавно перервати після російських бомбардувань по об’єктах енергетики України, а й розширив його на решту держав світу, які сумніваються, кого підтримувати. Усе це потрібно, щоб не допустити постачання тієї зброї росії чи, якщо можна, перекупити все раніше за кремль. Проте всі ті, хто погодиться віддати путіну старе російське чи совкове озброєння, будуть змушені мислити, чим його замінити, шукатимуть альтернативу й нових постачальників. Росія не зможе запропонувати їм щось нове, бо зараз її можливості виробляти зброю навіть для себе стають дедалі обмеженішими, хоча кремль і постійно шукає шляхи, як обійти санкції та отримати важливі деталі. Що вже говорити про якесь майбутнє? Та й перфоманс, який демонструє російська зброя на полі бою, не вражає. Чого не можна сказати про те озброєння, яке постачають Україні союзники. Тому час задуматися і викинути росію із ринку зброї.

Крім того, проблемою для росії стало те, що, попри всі сподівання, у неї, на відміну від України, дуже мало відкритих союзників, які готові щось постачати. Зокрема, бракує таких, що самі здатні це виробляти й мають усього вдосталь, аби продавати у великих кількостях. Таким постачальником для росії є Іран. Проте й він намагається приховати, що передає рф зброю, тож назвати його відкритим союзником можна лише умовно.  

Через усе це кремлю доводиться покладатися на власні сили. Повномасштабна війна триває вже понад 8 місяців, тому російська армія змушена витягати зі схованок щораз древніше озброєння. На недавніх відео від свіжомобілізованих росіян можна побачити, що на навчаннях їм видають іржаві автомати, а чмобіків з окупованих територій уже давно женуть у бій у старезних совкових металевих касках і з гвинтівками часів Першої світової. Тож дуже схоже на те, що невдовзі настане час і для танків із постаментів та зброї з музеїв. Що насправді чудово, бо це не лише прибере частину “победобесие” із публічного простору московії, але й повністю утилізує російську та совкову зброю. Про неї та її “славу” навіть духу не залишиться, вона кане в Лету слідом за мітами про себе. Тож цілком логічно, що російська могилізація заодно поховає й “русское и советское оружие”. І “русский мир”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Уражене неспроможністю враже его Майбутнє людства і зброя