By 
Директор Chatham House Робін Ніблетт у статті “Повернути сенс: виклики західним мозковим центрам”, що вийшла в листопаді 2018-го в журналі “International Affairs”, мислить над тим, чи стануть аналітичні центри новою жертвою світової політичної трансформації, недовіри до владних інститутів, анти-елітних настроїв і пост-правди, або ж вони знайдуть новий сенс і форму існування.
Робін Ніблетт стурбований втратою орієнтирів західними think-tank’ами й рекомендує їм активніше захищати цінності ліберального інтернаціоналізму. У статті він також описує три сучасні тенденції, що непокоять західних інтелектуалів. По-перше, швидкий розвиток комунікаційних технологій змусив “мозкові центри”працювати на одному полі з медіа. Замовники вважають, що ефективність роботи “фабрик думок” залежить від їхньої репутації у суспільстві, тому аналітичним центрам необхідно, щоби їх згадували у великих медіа-платформах. До того ж “мозкові центри”використовують відвідуваність сайту і згадки в ЗМІ як проксі-показник впливовості.
Друга проблема полягає в зростанні доступних для “мозкових центрів”коштів, що ставить під сумнів їхню безсторонність й інтелектуальну доброчесність. Для аналітичних центрів, що мають диверсифіковані джерела фінансування, ця проблема є доволі гострою – варто лише пригадати скандали з близькосхідними й китайськими грошима в найбільших “фабриках думок” США[1].
По-третє, популізм і анти-елітні настрої, що почали охоплювати Захід, вплинули й на роботу аналітичних центрів, які за класовою та ідеологічною ознакою здебільшого належать до “глобалізованих еліт”. Ніблетт звинувачує західні “мозкові центри” в тому, що вони підтримали економічну глобалізацію й наднаціоналізацію, ігноруючи їхні негативні наслідки. Він вважає, що зниження довіри до традиційних інститутів (урядів, міжнародних організацій, ЗМІ) є наслідком феномену пост-правди.
Р. Ніблетт наводить п’ять рекомендації, за допомогою яких “фабрики думок” можуть адаптуватися до нових умов та зберегти релевантність для суспільства: не забувати про основну місію аналітичних центрів – насичувати дискусії фактами й дослідженнями, а не коментарями та суб’єктивними судженнями; генерувати “великі ідеї”, викорінюючи мислення, що ґрунтується на вузьких національних і групових інтересах; бути джерелом позитивних змін, вказуючи суспільству шлях до прогресу; використовувати нові методи роботи й теми, просуваючи взаємодію між “новими акторами” – НКО, корпораціями, містами тощо; залучати до роботи експертів із різними поглядами, а також жінок, молодь і меншини.
У чому ж місія “мозкових центрів” і чим їхня робота відрізняється від діяльності суміжних інститутів? Складність сучасної політичної, соціальної й економічної ситуації висуває абсолютно нові вимоги до рівня розуміння нелінійності і взаємопов’язаності світових процесів. Тому “фабрики думок” найперше повинні формулювати таке розуміння реальності, що враховує неоднозначність і складність світу та не сприятиме виникненню в суспільстві соціально-політичних криз.
Водночас аналітичний центр повинен мати новий рівень емпатії, визнавати те, що є “інші” люди з власним сприйняття реальності. У зовнішній політиці це дозволить уникати пасток “великодержавного аутизму”, коли складність внутрішніх проблем разом із довгою імперською історією позбавляє урядовців здатності уявити розумову суб’єктність “іншого”, змушує сприймати решту країн лише як об’єкти політики, делегітимізуючи їхні інтереси й бажання.У взаємодії з внутрішніми аудиторіями лише емпатія дозволить аналітичним центрам адекватно представити інтереси великих соціальних груп.
Технологічний прогрес у сферах комунікації, штучного інтелекту, медицини, біотехнології разом зі змінами структури глобальної економіки й політики створить багато нових моральних і етичних питань. Щоби відповісти на них, потрібно сприймати людину не лише як біосоціальний суб’єкт, а й біосоціотехнологічний організм.
Філософи, фантасти і вчені давно міркують над цими проблемами, але експерти поки залишаються осторонь. Тому аналітичні центри повинні створити конкретні політичні рішення в галузі нової етики чи хоча б бути каталізатором дискусій про неї, стати майданчиками для міждисциплінарного й міжкласового діалогу.
Хвиля запитань до демократії, що прокотилася соцмережами, підтверджує статус аналітичних центрів як “п’ятої влади”. На відміну від ЗМІ, що отримують основні доходи від реклами, некомерційні “фабрики думок” повинні формувати в громадян базові демократичні компетентності – поінформованість та інформаційну грамотність.У поляризованому, роздробленому й розділеному суспільстві стало зрозуміло, що жодної “суспільної думки” насправді немає. Тому сьогодні найважливішим завданням аналітичних центрів є перенесення ідей, що ґрунтуються на наукових методах і принципах, у дискусію про державну політику.
Р. Ніблетт вважає, що “фабрики думок” схильні фокусуватися на ризиках і негативних сценаріях, а Філіп Тетлок у книзі “Expert Political Judgement: How Good Is It? How Can We Know?”вказує, що аналітики часто передбачають гірший результат, щоби застрахувати себе від помилок. Тому ще одним завданням “мозкових центрів”є складання сценаріїв позитивних соціальних змін.
31 січня 2019 р. Пенсильванський університет презентував новий рейтинг аналітичних центрів “Global Go To Think Tank Index Report”. За кількістю “фабрик думок”, яких в Україні 39, ми зайняли 6 місце серед 22 країн східної Європи. У рейтингу Top Think Tanks Worldwide Центр Разумкова посів 45 сходинку із 177. У перелік 106 кращих мозкових центрів Центральної та Східної Європи увійшло ще 7 українських організацій: Міжнародний центр перспективних досліджень, Київський національний економічний університет, Фонд “Демократичні ініціативи” ім. І. Кучеріва, Дніпровський центр соціальних досліджень, Інститут світової політики, Інститут економічних досліджень та політичних консультації, Інститут аналітики та адвокації.
Оскільки українські аналітичні центри досліджують регіональні та глобальні тенденції, то проблеми, наведені в статті Робіна Ніблетта, є актуальними і для них. Західним та українським інтелектуалам варто осмислити шляхи виходу “мозкових центрів” із кризи і способи їхньої адаптації до нових реалій. Однак соціальне середовище змінюється стрімко, а “фабрики думок”не встигають пристосовуватись. Таке відчуття втрати орієнтирів пов’язане з надмірним оптимізмом і недооцінкою того обсягу робіт, яку інтелектуальна спільнота ще повинна виконати.
Отже, основними завданнями сучасних аналітичних центрів є глибоке емпатичне розуміння мотивації людей, роботи інститутів усередині суспільств і поза ними, а головне – інтелектуальний супровід прийняття державно-управлінських рішень.
[1]The New York Times: Eric Lipton, Brooke Williams. How Think Tanks Amplify Corporate America’s Influence
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
