Мисливці на селфі, go home!

Мисливці на селфі, go home!

Сьогодні чимало людей в Україні мріють про те, що після війни, коли завершаться бойові дії, кордони знову стануть відкритими й з’явиться якась перспектива стабільності та добробуту, можна буде поїхати в інші країни, щоб відпочити біля моря чи просто помандрувати. Однак, найімовірніше, за кілька років міжнародний туризм матиме суттєво інший вигляд, ніж до тривалого періоду обмежень, спричинених спочатку пандемією коронавірусу, а потім повномасштабною війною. Зміни вже почалися.

Днями з’явилася інформація про те, що Мальта, острівна держава в Середземному морі, стала першою країною у світі, яка вирішила офіційно обмежити наплив туристів. Деталей влада поки що не повідомила, але, як пишуть місцеві журналісти, можна припустити, що обмеження будуть жорсткими. Місцеві експерти попереджають, що необхідно зменшити кількість туристів на острові та відвідувачів пам’яток, інакше невеликий архіпелаг просто може не витримати. Що ж, це тенденція, а не виняток. Дещо раніше писали і про японське місто Фудзі-Каваґутіко, мешканцям якого так набридли натовпи відвідувачів, що вони спорудили величезний паркан, який закриває краєвид на визначну пам’ятку — гору Фудзі. Щось схоже торік вчинили й мешканці одного австрійського села, які загородили популярний краєвид на озеро. Хорватський Дубровнік міркує над тим, як туристам обмежити доступ до міських мурів, які впродовж століть витримували ворожі навали та бомбардування, але тепер можуть не встояти під натовпами відвідувачів.

Та першопрохідцем у цьому була Венеція. Цього року влада однієї з найпопулярніших у світі туристичних локацій — італійського міста на воді — запровадила податок у 5 євро для туристів-одноденок, тобто тих, хто не оплачує ночівлі. Місто на цьому заробило чергові “грубі” мільйони, але потік небажаних туристів зменшився недостатньо. Тому доведеться вигадувати ще щось. Венеційцівможна зрозуміти. Багато кому з нас траплялося бачити цих “одноденок” (та й самим побувати у їхній шкурі), які в межах екскурсій прибувають на 5–6 годин у місто й намагаються за цей час побачити “все”.Вони пробігають за цих кілька годин під палючим сонцем і між натовпами таких самих туристів-одноденок від пристані катерів на Сан-Марко до автовокзалу Тронкетто у своїх смішних трусо-шортах, у вигорілих панамках із дашками, у підробних футболках Gucci, заплямованих морозивом у стаканчиках чи піцою навинос. Розчервонілі від спеки та втоми, з водою в пластикових пляшках, набраною, імовірно, ще в місцях пляжного відпочинку. Можливо, ще з магнітиками — зразками найдешевшої продукції в сувенірних крамницях. Венеція як мрія для них надто втомлива, надто дорога. А вони для венеційців надто бідні й досить обтяжливі, бо створюють неприємну для заможних туристів тисняву й залишають після себе скрізь “одноразове” сміття. Тому їх краще позбутися. Натомість атмосфера романтики тісних вуличок уздовж каналів, яка мала б хоч частково повернутися зі зменшенням натовпів, коштуватиме ще дорожче.

І річ не лише в грошах. Від надмірного туризму руйнуються міста, вулиці й будівлі; архітектурні памʼятки, культурні чи історичні об’єкти часто неможливо розглянути через неперервні потоки “майстрів і моделей” аматорських фотосесій. До музеїв створюються черги з організованих груп, які йдуть туди за інерцією, бо це входить у вартість одноденної екскурсії. Місцеві мешканці стають усе більш неприязними до туристів, щораз менше проявляють гостинності й доброзичливості до них або ж переселяються деінде, здаючи свої помешкання мережам дешевої ночівлі. У туристичних об’єктах чи торгових мережах працює дедалі більше іноземців — так втрачається автентичність, національна специфіка, традиційна особливість цих місць.

На початках туризм був призначеним для обраних — і не тільки для багатих, але і для допитливих, для тих, хто вивчав, досліджував, відкривав, маючи для цього певні базові або і спеціальні знання, плани з реалізації здобутих нових вражень, досвіду, навичок. Натомість мешканці і власники різних гарних місць заманювали такого туриста, популяризували свої переваги, особливості і принади. Та тепер основу масового туризму становлять особи не надто заможні, не дуже освічені, з невисоким культурним рівнем, а головне — з убогими амбіціями: виставити в соціальних мережах “селфі” чи “відосик” із меседжем “І я там був/була”. Їм зазвичай байдуже до особливостей і принад, вони просто хочуть бути там, де бувають “заможні й успішні”, щоб підвищити свою самооцінку й похвалитися цим перед “лузерами”. Такі “мисливці на селфі” приносять тепер популярним туристичним локаціям більше клопотів, ніж користі. Тому цілком закономірно, що саме їх найперше “попросять” залишатися вдома. Зрештою, у світі стрімко росте прірва між бідними й багатими. Тож, імовірно, невдовзі туризм знову стане цариною для обраних. Щоправда, тепер — тільки для багатих.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Смерть Венеції Венеція, яка вмирає