By 
Роботи прогнози на 2023 рік справа вкрай невдячна. Спричинена війною турбулентність настільки висока, що, мабуть, ніхто насправді не може достеменно знати, що буде завтра чи, ба більше, через місяць. Тому доречніше говорити радше про очікування і про найбільш імовірні варіанти розвитку подій. Адже мати певні сподівання і складати обережні плани на майбутнє – це точно краще, ніж жити в темряві невідомості і невизначеності.
Війна і перемога
Іноді корисно подивитися на ситуацію ніби збоку, очима зовнішнього спостерігача. Наприклад, авторитетний британський тижневик The Economist випустив свій традиційний щорічний прогноз, в якому цього разу особливо багато уваги приділено російсько-українській війні, що матиме серйозний вплив на глобальні процеси. То що ж прогнозують міжнародні аналітики? Що Путін не достягне своєї стратегічної мети позбавити Україну права на існування і що вона буде орієнтованою на Захід державою.
Стосовно того, коли Росія та Україна підпишуть або проголосять угоду про припинення війни, то очікування не настільки швидкі, як би того хотілося українцям. 55% опитаних експертів вважають, що це відбудеться після 1 жовтня 2024 року, і лише 20% переконані, що після 1 квітня цього року.
Водночас не варто надто покладатися на західну аналітику стосовно України. Це теж один із варіантів розвитку подій. Зрештою, ніхто не міг спрогнозувати таку війну і такий опір московським загарбникам, який продемонстрували українці. І прогнози про швидше падіння Києва також розбилися в друзки.
А чи буде в цьому році наступ з Білорусі, чи буде повторна спроба захопити Київ? Українська розвідка заявляє, що наразі немає підтверджень таких планів. Точно зрозуміло, що ракетний терор Росії проти цивільного населення й енергетичної інфраструктури буде тривати. Це єдине, що залишається росіянам, оскільки вони не можуть перемогти українську армію на полі бою. Але очільник Головного управління розвідки Кирило Буданов 1 січня заявив, що у РФ залишилося ракет лише на два масованих удари по Україні. За його словами, росіяни зменшують кількість ракет при атаках, щоб підтримувати імітацію їх інтенсивності.
Невідомо, яка ситуація насправді, залишається лише сподіватися, що Буданов – не Арестович і не робить голослівних обнадійливих заяв «для заспокоєння населення». Раніше глава української розвідки давав ще один прогноз – що бойові дії на території України повинні закінчитися до літа 2023 року, коли ЗСУ вийдуть на кордони України 1991 року.
Але коли українці зможуть по-справжньому почувати себе в безпеці – прогнозувати, мабуть, ще важче. Це не станеться з останнім пострілом цієї війни, не станеться й після того, як останній російський солдат покине окуповану територію. Якщо Росія не буде деконструйована як агресивна імперія, для України це може виявитися не перемогою, а лише перервою перед наступною війною.
Той же The Economist прогнозує, що Росія ризикує стати некерованою і поринути в хаос. Війна перетворює Росію на неспроможну державу із неконтрольованими кордонами і ймовірністю громадянського конфлікту. Не бракує у різних міжнародних аналітиків і прогнозів щодо розпаду РФ внаслідок посилення національних рухів. Та у цих прогнозах прекрасно все, окрім того, що це вони фактично з відкритою датою. Тобто ніхто достеменно не може знати, коли цей колос на нафтових ногах впаде, а поки він стоїть – війна триває.
Світло й економіка
Енергосистему України можна стабілізувати до літа, якщо нових масованих обстрілів з боку Росії не буде, заявляв наприкінці грудня міністр енергетики Герман Галущенко. Раніше енергетики підрахували, що Україні може знадобитися від 7 до 10 днів на вихід із можливого повного блекауту.
Та попри намагання росіян занурити українців у темні часи, попри постійні відключення електроенергії, країна живе, а бізнес демонструє дива адаптації, незважаючи на негативні очікування і великі додаткові витрати. Як засвідчило опитування Європейської бізнес-асоціації, нестабільність електропостачання змусила 66% компаній змінити графік роботи, 40% – зменшити обсяги виробництва чи надання послуг, 12% – закрити частину офісів. Ще по 9% призупинили роботу або законсервували частину приміщень. Тільки 1% повністю перестали працювати, а на 18% наших компаній відключення електроенергії взагалі або майже жодним чином не вплинули.
Щоб мінімізувати вплив відключень, підприємці встановлюють генератори, використовують альтернативні джерела зв’язку та Інтернету, переносять дані у хмару, підвищують кібербезпеку. Тільки 10% перебої з електроенергією змусили проводити релокацію бізнесу або персоналу.
Зрештою 72% заявляють, що тривалий блекаут не змусить їх вийти з українського ринку, і тільки 8% припускають таку можливість у найгіршому випадку. Звісно, це опитування стосується радше великого бізнесу, але ми бачимо, що й дрібні підприємці продовжують працювати, навіть не зважаючи на майже щотижневі масові обстріли українських міст.
Що це як не опір українського народу? Але з боку влади також мають бути кроки, щоб допомогти бізнесу встояти під час блекаутів. Верховна Рада вже підтримала законопроєкти, які дозволять підприємцям зберігати до 2 тис. літрів палива для генераторів без ліцензії, а влада в окремих містах подекуди допомагає із закупівлею обладнання, компенсуючи частину вартості. Та якщо цей енергетичний голод надовго – а схоже на те, що так і буде, – мали б бути стратегічні комплексні рішення на рівні держави.
Але, як кажуть, «лихо не без добра», то ж війна прискорить або повинна була б прискорити перехід на альтернативні джерела енергії і на більш енергоощадні технології. Та це вже частина іншого, більшого питання проведення реформ у країні, яке війна, очевидно, гальмує, але аж ніяк не скасовує. І це той випадок, коли дива не станеться, якщо його самим не зробити.
Чи не завеликі очікування на 2023 рік? Можливо, але краще ставити планку вище, аніж орієнтуватись на менше. Якщо Україна після війни буде модернізована, стане сильнішою й справді енергетично незалежною, це буде ще одна перемога, на перспективу не менш важлива, ніж військова.
