By Хоч на перші шпальти газет потрапляють такі великі епізоди повеней, як ураган Гарві, усе серйознішою проблемою стають регулярні міські паводки: у звіті за 2018 рік аж 83% американських міст скаржились на зріст цієї загрози – пише Еріка Джайс у журналі Scientific American.
Одним із чинників цього є кліматичні зміни, які призводять до збільшення кількості ураганів, але ситуацію погіршує ще й експансія пішохідних зон та інших поверхонь, що перешкоджають поглинанню дощової води. Щодо цього поміж науковцями панує згода, а от суперечливим питанням залишається, наскільки цей чинник є суттєвим.
Автори праці, опублікованої у березні 2020 р. в Geophysical Research Letters, підрахували, що розширення на 1% поверхонь пішохідних зон, автошляхів та паркінгів у містах США збільшує загрозу повені на 3,3%. Частина паводкової води, яку земля не може поглинути, стікає до найближчих річок і струмків, тож замірюючи їхній рівень, можемо окреслити потенціал повені.
Гідрологиня Анналайс Блюм і її колеги твердять, що їхня математична модель є більш точною, ніж наявна. Учені сподіваються, що вона допоможе відповісти на запитання про вплив людей на водні екосистеми – це нова наукова спеціальність, що зветься соціогідрологія.
Блюм вважає, що у попередніх дослідженнях займалися лише окремими водними потоками і надто вузько трактували проблему, тож було неможливо визначити, наскільки забруковані поверхні, дамби і протипаводкові вали збільшують загрозу повеней. Щоб оцінити вплив цього окремого чинника, відділяючи його від інших, Блюм і її колеги – зокрема Поль Ферраро, економіст із Університету Джона Хопкінса – використали базу даних із результатами замірів, зроблених упродовж останніх 39 років 280 водомірами, що показували рівень води у річках і струмках.
Вони використали також статистичну модель, що застосовується для економічних аналізів, зокрема для перевірки того, як різноманітні рішення уряду, що стосуються економіки, впливають на поведінку людей. Блюм і її група змінили її, щоб проаналізувати відмінності між даними водомірів, відділяючи від загального “тла” роль непропускних поверхонь у збільшенні ризику повеней.
“На базі часових і просторових даних ми змогли здійснити таке розділення окремих чинників”, – каже Блюм, яка під час проведення цих досліджень проходила докторантське стажування в Університеті Джона Хопкінса, а зараз є стипендіаткою Американської організації сприяння розвитку науки.
Маура Аллаір, економістка водних ресурсів з Каліфорнійського університету в Ірвайні, яка не брала участі у дослідженнях, підкреслила, що “вони зробили великий внесок у природничі науки, а особливо – в гідрологію”. Проведення подібних аналізів для інших антропогенних чинників повеневої небезпеки допомогли б містам пом’якшити наслідки цих катаклізмів. Наприклад, міста могли б рішучіше забороняти будівництво житлових кварталів на прирічкових рівнинах, якби такі інвестиції збільшували ризик повені у місті, або ж – заохочувати до інвестування “у зелену інфраструктуру і пропускні поверхні”.
