By 
Нещодавно в ефірі телеканалу ICTV міністр закордонних справ України Павло Клімкін заявив, що майже 1 млн українців щороку залишають країну у пошуках заробітків. “У нас справді катастрофічна ситуація. Приблизно 1 мільйон українців виїжджають щороку. Ми вважаємо, що ця негативна тенденція найближчим часом збережеться”[1]. Однак “найближчий час” – це коли?
Зараз у світі є приблизно 150 млн мігрантів. Перше місце за цим показником займає Європа – 56 млн осіб. Від початку 90-х рр. рівень офіційної імміграції там знизився, але чисельність іноземного населення майже не змінилась. Така ситуація виникла через велику кількість нелегальних мігрантів, біженців та вимушених переселенців на реєстрацію, розміщення та допомогу яким європейські держави витрачають величезні кошти. Якщо у 1990 р. у світі було приблизно 3,5 млн біженців, то на початку нового тисячоліття їхня чисельність збільшилась майже вдесятеро[2].
Зазвичай українці виїжджають до країн ближнього зарубіжжя, Західної і Північної Європи, Америки. Українські заробітчани з Іспанії, Італії, Німеччини та Португалії навіть закликали прем’єр-міністра України В. Гройсмана створити окреме відомство з питань трудової міграції[3]. Ймовірно, вони таки мають рацію щодо створення ще однієї “бюрократичної інстанції”, оскільки набутий професійний і життєвий досвід українських заробітчан, як і їхні мільярдні інвестиції (зароблені кошти), мають чимале значення для майбутнього України, а отже потребують опіки і підтримки з боку. До того ж прецедент зміни структури управління в Україні вже є – створення Міністерства України у справах ветеранів[4], яке забезпечуватиме формування та реалізацію політики держави у сфері соціального захисту ветеранів та учасників бойових дій.
Контролюють міграційні процеси Державна міграційна служба, Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ та Державна прикордонна служба. Безперечно, для такої “опіки” є всі підстави, оскільки перебування на території України громадян з інших країн здебільшого має транзитний характер з елементами правового порушення, тобто воно є нелегальним. Саме наслідки перебування на території України великої кількості нелегалів та неефективність системи контролю іммігрантів є вагомою загрозою національній безпеці України.
Ознаками проблемної ситуації є: велика кількість нелегальних мігрантів, витрати державного та місцевих бюджетів на фактичне утримання нелегалів, погіршення криміногенної ситуації завдяки постійному зростанню кількості нелегальних мігрантів, зростання кількості українських фізичних та юридичних осіб, які сприяють іноземцям у порушенні чинного законодавства, погіршення санітарно-епідеміологічної ситуації в Україні, зокрема у великих містах. За останні роки через нелегалів розповсюджено понад 30 нових інфекційних хвороб.
Серед нелегальних мігрантів є громадяни з понад 100 країн світу, переважно – з бідних держав, де чисельність населення зростає. Прикордонники на західних рубежах України щодня затримують цілі групи транзитників, однак упіймати їх вдається не завжди. Саме тому Україну все частіше звинувачують у надто ліберальному ставленні до нелегальних міграційних потоків зі Сходу на Захід. Усе це породжує як внутрішню напругу на межі контактів місцевого населення з мігрантами, так і зовнішній непривабливий імідж України, що несприятливо відбивається й на її безпеці.
Нині нелегальна міграція є організованим злочинним бізнесом. НАБУ розслідує справу про корупцію Державної міграційної служби і незаконну легалізацію іноземців в Україні. За даними слідства, службові особи ДМС і керівництво служби за грошову винагороду видавали іноземцям посвідки для тимчасового проживання в Україні, оформлювали громадянство та закордонні паспорти іноземцям. У провадженні фігурує заступник голови Державної міграційної служби Діна Пімахова.
Через брак ефективної системи контролю мігрантів, проблеми недотримання імміграційного та часом прикордонного контролю, спрощений порядок в’їзду громадян з країн з“ризиковою міграцією” Україна стала транзитною територією, ланкою у цьому злочинному ланцюгу, який починається в країні походження мігранта і закінчується в Західній Європі. Не варто забувати, що значна частина нелегальних мігрантів прибуває з країн, де діють міжнародні наркосиндикати й терористичні організації. Це дає можливість використовувати канали переправлення людей для транзиту наркотиків, зброї, виведення бойовиків тощо.
Отже, відповідні відомства, регіональні управління міграції, міграційні служби та держава неспроможні впоратися з нелегалами та забезпечити належний контроль мігрантів. І ці проблеми неможливо розв’язати, створивши нову службу для боротьби з нелегальною міграцією, покращуючи правове, фінансово-економічне, кадрове забезпечення вже існуючих відомств чи зміцнюючи кордони.
Найперше потрібно зрозуміти, що для нелегалів Україна – це санітарна зона між Заходом і Сходом. Українці ж відкрили для себе нову сферу бізнесових інтересів – контрольовані потоки мігрантів, наркотиків, проституції, контрабанди товарів, зброї тощо. Решту ж затримують, утримують і депортують коштом простих платників податків.
Чому б у цих незвичайних умовах українській владі не внести зміни щодо перерозподілу для облаштування східних і південних кордонів? Чому б не зменшити бюджетне фінансування на зміцнення західних кордонів (Польща, Словаччина, Румунія, Угорщина) і хай би всі нелегали безперешкодно йшли в Європу. Таку практику застосувала Угорщина після подій 1956 р. і Австрія змушена була зміцнювати свої кордони.
Навіщо Україні перетворювати себе в санітарну зону? Адже відомо, що їхнє утримання та депортація обходиться надто дорого. Ще років 10 тому тільки щорічні витрати на утримання одного нелегала у Києві становили приблизно 5 тис. гривень, загалом ж з київського міського бюджету на мігрантів витрачали приблизно 50 млн грн.
Натомість гроші, виділені на облаштування кордонів, варто переадресувати на зміцнення кордонів з Росією та Молдовою, звідки йдуть найбільші потоки контрабанди та нелегалів.
До останнього часу Європейський Союз планував активніше брати на роботу громадян з країн, які не є членами ЄС. У 2009 році Європейська Рада ухвалила Блакитну карту, дозволивши дешевій робочій силі з-за кордону підвищувати конкурентоздатність продукції, підприємств та європейських країн загалом.
То чи потрібно затримувати нелегалів, коли їх так потребує Європа? Україна вже зараз зіштовхнулася з негативними явищами іммігрантської проблеми: відтік грошей, витрати на соціальні адаптаційні програми, виникнення додаткових умов для розвиту корупції та “тіньової економіки”, уповільнення створення економних “трудозберігаючих” технологій, загострення міжнаціональних конфліктів, соціальні негаразди, ускладнення ситуації на внутрішньому ринку праці, залежність від іноземної робочої сили у окремих видах робіт тощо.
Доки в Україні низький рівень життя, економічні і соціальні негаразди разом та війна на сході, доти буде проблема з “транзитною”, нелегальною міграцією. Але що ж робитимуть наступні покоління українців, коли ситуація в країні покращиться і мільйони біженців з Африки та Азії захочуть залишитися на родючих українських землях?
[1] Щороку близько 1 млн українців покидають країну – Клімкін
[2] Сисюк Л.П., Гилюк Л.О. Проблема нелегальної міграції в Україні та в світі
[3] Gazeta.ua: Заробітчани звернулися до Гройсмана з проханням
[4] ВРУ: Проект Постанови про Звернення Верховної Ради України до Кабінету Міністрів України щодо створення Міністерства України у справах ветеранів – центрального органу виконавчої влади для забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері соціального захисту ветеранів війни
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
