Націоцентризм як базовий елемент розвитку української нації

Націоцентризм як базовий елемент розвитку української нації
Українська модерна нація потребує нової концепції розвитку. Провідні країни базують свої національні ідеї на націоцентризмі, що забезпечує їм стале й успішне зростання. Згідно з такою позицією, Україна повинна бути українською – нині, за часів російської агресії, це звучить як нонсенс чи парадокс.

Російсько-українська війна прагне знищити українську ідентичність й державність, патріотизм, національні традиції та історичну пам’ять. І хоча територіальний вимір цього гібридного протистояння незначний, важливими є його напрями: інформаційний, культурний, мовний, пропагандистський, історичний, релігійний. У той час, як успішні нації спираються на націоцентризм, нам постійно нав’язують думку, що в Україні ця концепція є синонімом бандеризму, націоналізму, шовінізму.

Націоцентризм повинен стати базовим елементом нової гуманітарної політики, оскільки він дозволить українцям обстоювати власні інтереси, а не бути маріонеткою “п’ятої колони”. Найперше націоцентризм має сформувати інформаційну політику, розробити заходи боротьби з кремлівською пропагандою і маніпуляціями, гарантувати інформаційну безпеку. З іншого боку, він повинен стати основою україноцентричної гуманітарної політики, що мала б зміцнити нашу національну ідентичність.

Культурний вимір націоцентричної політики повинен відродити українські традиції та культуру, звільнити громадян від ідеї “русского мира”; історичний – спростувати історичні міфи, нав’язані радянськими та російськими історіографами. Перекручування, занедбування історичної пам’яті – негативні наслідки імперської пропаганди, які роз’єднують українців на шляху до розбудови власної державності. Коли гине історична пам’ять – гине народ, адже нація без минулого не матиме світлого майбутнього, не матиме зв’язку із прийдешніми поколіннями.

Багато країн охороняють свої культурні пам’ятки, добре фінансують історичні дослідження та роботу музеїв. Європейці ніколи не економлять на національній пам’яті та власній історії, оскільки розуміють їхню вагу у становленні своєї ідентичності, у підтриманні почуття патріотизму. Кожна нація пишається своїми історичними та культурними надбаннями. У багатьох країнах для отримання громадянства потрібно навіть скласти іспит з історії цієї держави.

Україна ніколи не стане українською без своєї мови, тому у мовному вимірі націоцентризм гарантував би їй не тільки захист, а й належний рівень розвитку і вживання як на державному, так і на побутовому рівні. Попри палкі твердження українофобів, буцімто байдуже, на якій мові спілкуватися, бо мова не має значення, мовний вимір найважливіший, адже мова – це наш генетичний код. І закиди про націоналізм будуть тут зовсім недоречні, оскільки в багатьох країнах державна мова захищена законами навіть від інтернаціональної англійської.

Системна україноцентрична гуманітарна політика забезпечить якісний рівень освіти та науки у державі. Українське наукове середовище хоче інтегруватися у європейський простір, однак наші вчені та дослідники досі животіють на мізерній зарплатні. Інтелектуали нині принижені і не мають жодних перспектив. Розроблені в Україні наукові винаходи можна було б реалізувати у промисловості, але держава зовсім цьому не сприяє. Саме тому в Україні повинна діяти налагоджена системна політика підтримки науки, освіти і талановитої молоді.

Націоцентризм передбачає також впровадження концепції сталого розвитку, що підтримує баланс між задоволенням сучасних потреб людства та захистом інтересів прийдешніх поколінь. В Україні ця концепція актуальна передусім з погляду екології, адже нині природа та люди потерпають від неправильної екологічної політики держави. Водночас країні потрібен високо індустріальний розвиток промисловості та сільського господарства. Щоб реалізувати високий аграрний потенціал України необхідна націоцентрична аграрна політика і законодавчі акти.

До екологічної компоненти націоцентризму входить також культура вживання їжі: перехід від хімічно оброблених продуктів до екологічно чистих. У багатьох державах Європи є спеціальні закони, що захищають права споживача на якісні продукти харчування. Наслідки від відсутності таких актів в Україні ми відчуваємо щодня.

Націоцентризм як базовий елемент розвитку сучасних модерних націй повинен стати основою україноцентричної політики у всіх її вимірах. Україна не зможе стати успішною країною із сильною економікою, якщо не буде українською. Тільки україноцентрична політика забезпечить успішний розвиток української нації. Тому варто впроваджувати націоцентризм у всі сфери нашого побуту, щоб стати самодостатнім народом, а не периферією чи колонією якоїсь чужої держави.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ