Не втратити українського ферзя

Не втратити українського ферзя

В українській війні за незалежність важливо не втратити кількох ключових елементів нашої обороноздатності, які є складниками нинішнього стійкого опору та формули майбутньої перемоги.

Українська шахівниця

Шахи — це гра, у якій ви можете перемагати, оголошувати шах за шахом, а потім зробите необачний хід і, не помітивши віддаленої ворожої фігури, втратите ферзя. Після цього почнеться тотальне нищення ваших фігур і закономірний мат. Війна — це теж у буквальному сенсі шахи, і для України критично важливо не втратити свого ферзя.

Ми стабілізували фронт, зупинили наступ росіян, звільнили території, здійснюємо контрнаступальні дії та маємо підтримку провідних держав світу. Але втрата одного українського “ферзя” здатна розвернути перебіг російсько-української війни в несподіваний і навіть катастрофічний для нас напрям. Які з українських “ферзів” для нас сьогодні критично важливі і які потрібно берегти?

Найбільшим постачальником озброєнь для України сьогодні є Сполучені Штати. Хоча братня Естонія і надала українцям третину свого оборонного бюджету, однак 1 % американського бюджету — це більше, аніж 30 % естонського. Від збереження нинішньої позиції США, політичної та військової підтримки Вашингтона, великою мірою залежить українська перемога.

Уже сьогодні чимало республіканців і латентних російських агентів у США розганяють тему “дорожнечі української війни” і відмови від підтримки України. Американські платники податків начебто змушені зазнавати величезних збитків через “непотрібну війну”, яка “не є їхньою справою”. Проте на допомогу Україні йде навіть менше, ніж колись на справді невдалі й непотрібні військові кампанії в Іраку та Афганістані, що їх республіканці тоді підтримували. Однак, змагаючись у передвиборчому популізмі, деякі республіканці, які завжди виступали за утвердження американського впливу у світі, сьогодні розповідають про переваги ізоляціонізму та збереження податків простого американця.

Якщо завтра в Білому домі зміниться влада і президентом стане який-небудь Трамп, який пропагує територіальні поступки України та нейтральний статус, військова підтримка Києва або значно зменшиться, або припиниться. Війна затягнеться на десятиліття, а Україну чекатиме криза влади з непередбачуваними наслідками. Тож інтенсивна робота над збереженням дружніх відносин з американськими союзниками має вирішальне значення для нашої боротьби за незалежність. 

Українсько-польська формула

За відкритими даними, приблизно 60 % військових постачань до України відбуваються через Польщу. Ця країна стала справжнім військово-логістичним хабом і своєрідним тилом для України. Ба більше, Польща першою надала нам танки та військову авіацію — ще тоді, як інші європейські країни думали, чи доцільно це робити.

Закономірно Москва обов’язково намагатиметься розірвати українсько-польську дружбу, а з нею і всю західну логістику України. Однак ця робота почалася задовго до повномасштабного вторгнення. Як інформаційну зброю Кремль використовував постать Степана Бандери, “валинскую рєзню” та війни часів Речі Посполитої. Українців же залякують планами Варшави захопити Галичину і Волинь. У Польщі неодноразово викривали російських агентів з-поміж правих радикалів, які влаштовували антиукраїнську істерію та одержували за це гроші. Інформаційна кампанія проти “бандеризму”, яка раптом розпочалася в Польщі у 2015–2016 роках, також не могла відбутися без латентної російської інформаційно-агентурної мережі. 

Сьогодні польська влада дійшла раціонального висновку, що теперішня російська загроза для Польщі більша, аніж штучно роздмухана війна з померлими в образі Бандери, тому й надає Україні посильну допомогу. У поляків сьогодні немає сумніву, що після падіння України наступною жертвою російської агресії стане їхня країна. А погрози російських політиків завдати ядерного удару по Варшаві — лише зайвий цьому доказ.

Тож українцям і полякам варто протидіяти будь-яким спробам посварити їхні країни, наголошуючи, що кожен, хто усвідомлено чи неусвідомлено виступає проти України в Польщі чи Польщі в Україні, грає на руку Москві. Формула польсько-українського примирення — складова формули української перемоги над російськими окупантами.

Центральне командування

Попри всі некомпетентності нинішнього українського президента, який опинився на посаді в такий критичний історичний час, і завдяки збереженню наявної вертикалі влади та централізованого командування Україна вистояла в березні 2022 року і зберегла суб’єктність перед іноземними державами. Адже західні уряди набагато охочіше надають військову допомогу легітимному уряду, аніж розрізненим партизанським арміям.

Якщо із президентом раптом щось трапиться і легітимного переходу влади не відбудеться, в Україні може розпочатися те, що часто руйнувало нашу державність раніше. Доба Руїни, під час якої лівобережні та правобережні гетьмани воювали один з одним за підтримки Москви, Варшави й Стамбула, чи боротьба Центральної Ради, гетьманців і петлюрівців із махновцями — яскравий приклад того, як українці конкурували між собою замість того, щоб об’єднатися проти спільного ворога. Гіпотетична втрата президента може спричинити в країні боротьбу за владу в умовах бойових дій на фронті. І хто тоді має стати наступним українським лідером — спікер парламенту Стефанчук зі “Слуги народу”, Залужний, Порошенко, Притула, Арестович чи, може, Юлія Тимошенко? Охочих з’явиться чимало, і кожен переконуватиме у своїх визначальних менеджерських якостях.

Хаос народного волевиявлення, помножений на пропагандистсько-інформаційні кампанії, які не обійдуться без втручання ворога, спричинить справжній розкол у країні. Хто тоді виявиться в народному уявленні більшим патріотом, а хто — більшим корупціонером? Якщо ворог підкине ще й карту регіональних автономій за принципом “наш регіон має найменше систем ППО, зате найбільше всіх годує та захищає”, воювати з росіянами доведеться в умовах громадянського конфлікту. Якій з українських армій Захід тоді має надавати зброю?

Навіть втрата обласних центрів не є такою критичною для української оборони, як потенційна втрата центрального командування. Зеленському поки що непогано вдається грати свою роль на міжнародній арені, і є великі сподівання на те, що економікою та розставленням кадрів у ЗСУ займаються більш компетентні фахівці.

Проте утримання від критики влади у воєнний час не має ставати для неї карт-бланшем на зловживання та корупцію. За таких обставин владі слід бути лідером у боротьбі з корупцією й уважніше відстежувати урядові зловживання, щоб яйця по 17 гривень чи бізнес одеського військкома не стали причиною відвернення союзників від України. Ставки в боротьбі сьогодні надто високі, щоб втратити колосальну підтримку цивілізованого світу через корупцію чи розкрадання.

Бо як у шахах виграти без ферзя надзвичайно важко, так і в українській війні за незалежність важливо не втратити державної єдності та міжнародної підтримки — тих ферзів, яких у нас ніколи не було під час минулих воєн за суверенітет. 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Реалістичні сценарії закінчення війни Кінець концепції “фінляндизації”