By Хихотить, підступно підкрадається та смакує падаллю – і водночас гальмує поширення грізних заразних збудників? Гієни, що живуть навколо міста Мекелле у Ефіопії, часто харчуються м’ясними останками свійських тварин. Дослідження вказує на те, що таким чином вони сповільнюють поширення між людей і тварин таких хворіб як сибірська язва та тваринячий туберкульоз – пише Бетані Брукшір у часописі Scientific American.
У Мекелле мешкає біля 300 тис. осіб та близько 100 тис. свійських тварин. Мешканці викидають рештки убитих курей, корів і ослів на міське звалище, яке відвідують плямисті гієни. «Коли вночі йдеш через Мекелле і не бачиш гієн, то з тобою щось не так» – каже Чайнмей Сонаване, докторант зі Стенфордського університету. Оскільки поблизу міста залишилося небагато дикої звірини, то гієни змінили дієту і перейшли на рештки домашніх тварин. «В Мекелле та інших містах Ефіопії люди цінують факт, що завдяки цьому стало менше смердючих відходів» – пояснює Сонаване.
Щоб більше дізнатися про можливі різноманітні користі для здоров’я, Сонаване і його співробітники спостерігали за гієнами, які живляться на сміттєзвалищі, упродовж 40 ночей поспіль, оцінюючи при цьому, скільки ті поїдали падалі. Потім вони оцінили масштаб епідеміологічної загрози, що її створюють рештки тварин на смітнику, а наприкінці порівняли імовірну кількість випадків сибірської язви та тваринячого туберкульозу у двох варіантах: з гієнами і без них.
Виявили, що окрема гієна поїдає в середньому за рік 983 кг падалі зі звалища в Мекелле. У 2019 році там харчувалося біля 210 гієн. Вони поглинули 4,2% тваринних відходів, що їх викинули мешканці міста. Гієни, як вказує модель, вберегли від сибірської язви дві особи та 11 свійських тварин, а від тваринячого туберкульозу – три особи та 129 свійських тварин. Якщо взяти до уваги вартість лікування та годівлі тварин, то завдяки стерв’ятникам було заощаджено біля 50 тис. доларів – твердять Сонаване та його співробітники у статті на сторінках “Journal of Applied Ecology”.
Хоч стерв’ятництво і відіграє значну роль у багатьох екосистемах, то воно не викликає такого зацікавлення серед дослідників, як хижацтво – каже Лаура Пруг, екологиня з Вашінгтонського університету, котра не була членом групи Сонаване. Вона сподівається, що «завдяки дослідженням, котрі демонструють, яку користь можуть приносити людям стерв’ятники, ми почнемо більше цінувати і краще захищати ті види, котрі сьогодні не тішаться такою повагою, на яку заслуговують».
