Сучасні біотехнології здатні збільшити тривалість людського життя, що ставить перед світом низку етичних викликів

Безсмертя перестало бути науковою фантастикою, перетворившись на предмет серйозних інтелектуальних дискусій та фінансових інвестицій філософів, учених і мешканців Кремнієвої долини. Декілька сотень осіб уже зважилися на кріопрезервацію, очікуючи на науковий прорив та вічне життя. Людство поки не може побороти смерть, та вже знає, як збільшити тривалість життя. Але якими будуть етичні наслідки цього біотехнологічного прориву?

Геронтологи, як-от Обрі ді Грей, стверджують, що старіння – це хвороба. Ми можемо уникнути її, регулярно оновлюючи наші клітини, тобто омолоджуючись кожні кілька років. Ідеться не лише про видалення інфікованих, ракових чи хворих клітин, але і про стимулювання здорових до ефективнішої регенерації і вилучення накопичених відходів.

У науці нестаріючі люди отримали назву “нести”. Після того, як вчені зуміють уповільнити біологічний процес старіння за допомогою, наприклад, біохакінгу, у свідомості людей станеться антропоцентристське зрушення. Відтак боротьбу зі страхом смерті замінить протистояння із самою смертю. Наслідком збільшення тривалості життя може стати зміна свідомості й соціальної практики, морально-етичних засад та культурних цінностей.

У будь-якому суспільстві культурна норма вміщує важливі категорії, узагальнює конкретні дії або досвід, на основі чого рекомендує певні моделі поведінки. Норми можуть бути правовими, етичними й моральними. Правові є загальнообов’язковими, їхнє порушення загрожує санкціями. Норми моралі й етики є головними формами соціалізації і виховання особистості, основою національної культури. Збільшення тривалості життя може змінити всі ці норми, оскільки проблема смерті й безсмертя є майже в усіх релігійних течіях. Здебільшого вони захищають коротке і грішне існування, а безсмертя вважають долею святих і обраних.

Що може змінитися у свідомості та поведінці нестів? Імовірно, вони будуть більше цінувати життя. Сучасна людина робить це лише на словах, адже знає, що невдовзі помре. Активна фаза життя триває всього 40-50, потім настає процес старіння. Наша культура та релігія генерує багато етичних норм щодо того, як потрібно правильно старіти та помирати.

Також нести цінуватимуть природу, екологію й ресурси. Зараз нам це не потрібно, адже ми помремо швидше, ніж трапиться екологічна катастрофа. Як то кажуть, на наше століття вистачить.

Вони більше зважатимуть на оточуючих, цінуватимуть нематеріальне. У сучасному світі конкуренція настільки висока, що кожен піклується тільки про себе, а сенсом життя стали гроші й успіх. Усе це є наслідком близького старіння і смерті – треба встигнути пожити, бо потім буде пізно. Ймовірно, нести більше цінуватимуть відповідальність і розум.

До того ж для довгого життя будуть необхідні нові сенси, які також походять від культури. Отже, нестам потрібна реформована культура, де не буде смерті, брехні й лицемірства.

Не всі люди схвалюють ідею людського довголіття. Зокрема, американський лікар, учений і педагог Леон Касс вважає, що продовження життя призведе до “зупинки еволюції тіла”, “знищення природних ресурсів” і “загострення питань соціальної нерівності”. Він виступає також проти клонування людини та генної модифікації ембріонів. У 2001-2005 рр. Касс був головою президентської Ради США з етики біологічних досліджень, у 2003 р. він видав книгу “Запереченнями проти довгого життя й безсмертя”[1].

Якби боротьба зі старінням справді стала пріоритетом держави, то як би виглядала її стратегічна програма? Починалася вона б із формулювання основних цінностей, найпершою серед яких вважалося б життя. Її мали б закріпити інституційно, внести відповідні зміни до законодавства й соціальної практики в різних сферах: медицині, науці й техніці, соціальному управлінні тощо. Відтак нести розробили б соціальну технологію боротьби зі старінням; здійснили реформу культури, спрямовану на виховання відповідального ставлення людини до суспільства, природи, майбутнього, до свого життя й оточуючих; зробили пріоритетними завдання, важливі для життя і виживання.

Україна. Хоча за роки незалежності середня тривалість життя українців збільшилась, цей показник усе ж залишається найнижчим у Європі. Такі дані у своєму Глобальному дослідженні захворюваності-2016 наводить американський Інститут оцінки показників здоров’я, що діє при Вашингтонському університеті. За даними американських науковців, середня тривалість життя українських жінок з 1990 р. до 2016 р. зросла із 74,6 до 77 років, а чоловіків – із 65,2 до 67 років.

Загалом на тривалість життя українців впливає система охорони здоров’я, харчування, ставлення до свого організму, зокрема профілактика захворювань, дотримання здорового способу життя, відпочинок.

У жовтні 2018 року Україна приєдналася до Європейської мережі медичних досліджень (ЄММД) ВООЗ та презентувала план дій щодо комплексної оцінки національної системи дослідження здоров’я[2]. Відтепер завдання щодо збільшення тривалості життя будуть вирішуватися на науковій основі.

Отже, уповільнення старіння може, з одного боку, спричинити соціальні та культурні зрушення, позитивні наслідки у всіх сферах соціального життя, змусити економно використовувати ресурси, однак з іншого – значно посилить перенаселення й нерівність. До того ж технології омолоджування збільшать розрив між багатими й бідними та можуть спричинити штучне обмеження темпів зростання людства.

[1] Deja-vu: Леон Р. Касс. Нестареющие тела, счастливые души: Биотехнологии в погоне за совершенством

[2] Galinfo: Україна приєднується до Європейської мережі досліджень охорони здоров’я

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com». 
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.