Невблаганні рейтинги: хто ж прийде після “зеленої” влади?

Невблаганні рейтинги: хто ж прийде після “зеленої” влади?
Президентський рейтинг Володимира Зеленського за останній місяць упав на 8%, а його партія “Слуга народу” поступилася першістю “Європейській солідарності”, хоча різниця між ними наразі залишається в межах статистичної похибки.

Такими є дані опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), яке було проведене в жовтні цього року. Варто одразу зазначити, що це було телефонне опитування, яке, можливо, дає менш точні результати, ніж метод особистих інтерв’ю, але зараз, в умовах пандемії, воно стало, мабуть, найбільш доступним способом вимірювання громадської думки. Втім, попри ймовірні похибки в цифрах, дослідження все-таки показує тенденцію зниження довіри до чинної української влади в особі президента і його політичної сили.

Падіння короля і його слуг

Володимир Зеленський досі залишається лідером президентського рейтингу – за нього готові голосувати 24,7% опитаних. Натомість у вересні таких виявилося 33,3% – уже тоді це було дуже далеко від його карколомних 73%, отриманих на виборах. Але якщо в чинного президента рейтинг падає, чи значить це, що в когось він росте? Наразі нового беззаперечного лідера майбутніх президентських перегонів не видно, симпатії виборців насправді доволі розпорошені, а перелік гіпотетичних кандидатів дуже строкатий.

Відразу за президентом у рейтингу розташувалися Петро Порошенко (15,6%), Юлія Тимошенко (12,2%), Юрій Бойко (9,4%) та Ігор Смешко (7,8%). Колишній соратник президента Дмитро Разумков після відставки з посади спікера має 7,1% підтримки. Свої відсотки від великого електорального пирога відкушують і відверто проросійські політики. Скажімо, Віктор Медведчук на сьогодні має не лише кілька офіційних підозр у державній зраді, а й 2,9% рейтингу.

Звісно, потрібно розуміти, що саме собою опитування, де респондентам пропонується вибрати із готового переліку прізвищ, уже є певною мірою маніпулятивним. Багато чого залежить і від того, хто в цей перелік увійшов. Наприклад, поява в рейтингах Дмитра Разумкова могла б означати старт його президентської кампанії, але про це ще рано судити, адже наразі невідомо, чи збереже він свій політичний вплив і присутність в інформаційному полі після того, як ажіотаж навколо його відставки вляжеться.

Результати опитування КМІС щодо рейтингів партій виявилися не менш показовими. Підтримка “Слуги народу” закономірно падає разом із популярністю самого Зеленського. За місяць партія втратила майже 5% – із 20% її рейтинг опустився до 15,5%.

Причини й наслідки

Падіння підтримки Зеленського й партії “Слуга народу” пов’язують із низкою скандалів, у які останнім часом потрапило політичне керівництво країни. Це і “Вагнергейт”, і розслідування Pandora Papers, і відставка тепер уже колишнього найближчого соратника й політтехнолога Дмитра Разумкова. Але водночас не додають популярності президенту й економічні проблеми. Зокрема, з початком опалювального сезону вкотре загострюється питання комунальних тарифів.

Проте, мабуть, не варто абсолютизувати жоден із цих чинників. Зрив спецоперації українських спецслужб із затримання бойовиків приватної армії “Вагнер” активно обговорювався в соцмережах і на політичних ток-шоу, але, як показало опитування КМІС, у курсі цієї історії лише 51,5% українців, причому 39,9% “щось чули, але не знають деталей”.

Про міжнародне розслідування Pandora Papers, яке розкрило таємниці офшорних рахунків багатьох політиків із різних країн світу і в якому засвітився президент Зеленський, знає трохи більше українців – 61,7% опитаних, хоча з них лише 13,8% стверджують, що достатньо добре поінформовані.

Так чи інакше, питання виведення грошей з України й ухиляння від сплати податків все-таки більше резонує в громадській думці. 77,1% респондентів назвали неприпустимим, щоб найвищі посадові особи в державі і провідні політики мали офшорні рахунки за кордоном. Натомість лише 15,6% вважають, що в цьому немає нічого поганого.

Українці, які підтримали Володимира Зеленського на минулих виборах, напевно, голосували за нього з різних мотивів, тож їхнє розчарування зараз також має різні причини: хтось очікував, що новообраний президент зуміє “припинити війну з Росією”, хтось сподівався на зниження тарифів, хтось нічого не думав і голосував “по приколу”. Можна припустити, що симпатиків Зеленського здебільшого об’єднувало бажання бачити свіжі обличчя в українській політиці. Але тут виявилось, що нові політики такі самі, як і старі, бо діють за тими самими принципами. З’ясувалось, що популістські гасла на те й популістські, що їх неможливо виконати. А суспільство, яке голосує за такі гасла й таких політиків, нічого іншого, окрім розчарування, зрештою не отримає.

Чого ж тоді можна очікувати на наступних виборах? Очевидно, ще рано списувати з рахунків і самого Зеленського, і його партію, але зрозуміло, що таке диво, як монобільшість, у новому парламенті вони навряд чи зможуть повторити. Наразі здається, що в наступному складі Верховної Ради все будуть вирішувати міжпартійні домовленості.

Опитування КМІС показало ще один важливий момент. Наразі в Україні є щонайменше дві опозиції – і вони, м’яко кажучи, різновекторні. Серед чотирьох парламентських партій головною опозицією до влади 27,2% респондентів назвали “Європейську солідарність”, 24,3% – ОПЗЖ. 17,5% опитаних вважають, що це “Батьківщина”, а 4,4% – що “Голос”. Тому, можливо, саме між ними розгорнеться боротьба за те, хто керуватиме країною після відходу “зеленої” влади, і багато залежатиме від того, хто і проти кого буде об’єднуватися.

Водночас такі рейтинги зараз можуть дати лише дуже приблизну і схематичну картину. Згадаймо, що за рік до минулих виборів версія про перемогу Зеленського й партії, названої на честь телевізійного серіалу, могла звучати радше як жарт. Тому зараз, приблизно за два роки до нових виборів, варіантів насправді може бути куди більше, ніж соціологи вносять у свої переліки питань до респондентів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.