Невідома війна. Кіно

Невідома війна. Кіно
Найбільш популярний спосіб розказати про війну людям, які не зіткнулись із нею особисто, – це кіно. Наразі в Україні виходить багато документальних фільмів, однак вони значно програють у популярності ігровому кіно. Натомість художніх стрічок на військову тематику зняли лише чотири, і “буму” таких фільмів не передбачається.

“Найважливішими з мистецтв для нас є кіно та цирк”, – казав Ленін. Ризикну порушити цією цитатою програму декомунізації, але не погодитись із такою думкою про кіно важко – більшовики таки розумілися на пропаганді. Цю тезу взяла за основу російська пропагандистська машина, яка із перших днів війни почала клепати фільми про героїчних “шахтарів”, які стримують орди фашистів на Донбасі та Луганщині. Водночас у Росії знімають багато стрічок у стилі “дєдиваєвалі”, та “ураураросія”, від яких їхнього обивателя розпирає від гордості. Та Бог із ним,із тим обивателем, якщо б така масова пропаганда не впливала на молодь, яка йде в російську армію, щоб бути такою, як “дєди”,та записується в найманці до незаконних збройних формувань псевдореспублік.

Уже знято майже десять художніх фільмів і безліч псевдодокументальних. На глядачів ллється потік перекручених фактів, на які Україна відповіла всього чотирма стрічками, що промайнули в кінотеатрах та надзвичайно швидко зникли з прокату.

Як не крути, ми програємо інформаційну битву, хоча, як каже офіцер Західного регіонального медіа-центру Міністерства оборони України Володимир Скоростецький: “Нам має бути набагато простіше, адже не треба нічого вигадувати. Достатньо просто показувати правду”.

Документалістика в Україні була б на висоті, якби не одне “але”– відсутність реклами. Винятком є лише стрічка “Міф” про Василя Сліпака. Фільми, що знімають телеканали, є на їхніх офіційних веб-сторінках та в YouTube, але знайти їх там доволі важко, якщо не знати назви. Я витратив багато часу, але не зміг відшукати повного списку документальних фільмів із анотаціями.

З ігровим кіно справи нібито теж непогані: український кінематограф стрімко розвивається, з’являється багато цікавих фільмів, зокрема чимало патріотичних – “Зрадник”, “Таємний щоденник Симона Петлюри”, “Російський дятел”, “Жива”, “Крути 1918”, “Червоний”. Але стрічок про війну, яка йде вже шостий рік (погодьтесь – актуальна тема), лише чотири: серіал “Гвардія”, знятий нашвидкуруч і зроблений так недолуго, що не витримує жодної критики; “Донбас”, “Позивний “Бандерас” та “Кіборги”. Також на стадії монтажу перебуває комедійна стрічка “Бліндаж”режисера Володимира Тихого.

Був ще фільм “Іній”– литовсько-польсько-французько-українська стрічка, у яку Україна вклала 11,5 млн грн. Фільм зняли ще у 2017 році, в українському прокаті він з’явився у 2018-му, але настільки швидко зник з екранів, що так і не став відомим широкому загалу.

До слова, фільм “Кіборги”– рекордсмен касових зборів, що мав повні зали глядачів! Отже, люди хочуть бачити кіно про АТО. Чому ж тоді його так мало знімають? Є брак якісно написаних сценаріїв. Професійний сценарист не завжди розуміє, що таке війна. Водночас не кожен боєць може написати кіносценарій.

А ще є проблема із фінансуванням. Із потрібної для зйомок суми держава надає лише половину коштів. Звісно, раніше не виділяла зовсім нічого, а тепер половину… на фільми про війну у своїй же країні. Що це означає? Що продюсер має стати на голову, аби знайти необхідні кошти. Якщо ж грошей не буде – постраждає якість стрічки. А в такий час нею нехтувати не можна.

Наприклад, на фільм “Кіборги” витратили 48 млн грн, половину з них виділила держава. Ймовірно, через це і виникає основна проблема, на якій наголошують критики – слабкий екшн. І, можливо, саме через це фільм не став прибутковим. Для порівняння: на абсолютно убогу та провальну навіть у Росії стрічку “Керченський міст” РФ витратила 300 млн рублів, тобто 124 млн гривень.

Усі сучасні російські пропагандистські фільми дуже низької якості, але це ж не означає, що ми маємо переймати досвід своїх ворогів. Отримавши достатнє фінансування, можна знімати якісне українське кіно, яке буде мати успіх не тільки в Україні, але і за кордоном, що дозволить повернути витрачені кошти із прибутком. Однак мова йде навіть не про гроші, а про патріотичне виховання молоді, популяризацію служби в армії, відновлення патріотичного духу в країні, змученій позиційною війною.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ