Незмінність московського курсу на агресію

Незмінність московського курсу на агресію
Зміна керівництва України після виборів – не аргумент для Москви, пріоритетом якої й надалі залишається демонтаж української державності.

На початку червня цього року міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив, що “влада в Києві душить росіян”, коли “ухвалює закони: про освіту, про українську як державну мову, скасовує законодавчі акти, що забезпечували права російськомовних та інших національних меншин”. Саме тому політик запевняє, що “захист російськомовних, російської культури, мови є політикою, і в такому випадку ми від цієї політики нікуди піти не можемо”. “…Це мільйони наших співвітчизників. Вони громадяни України, але багато хто з них – громадяни Росії. Їх буде більше, враховуючи рішення, оформлене указом президента”, – додав міністр.

У такий спосіб Лавров підтвердив незмінність стратегічного курсу Кремля на посилення агресії щодо України під маскою захисту новоявлених громадян РФ. Сценарій цього жанру геостратегії передбачає “семимильне” зростання нових росіян з російськими паспортами і незалежно від того, чи будуть вони такими насправді. Все це не матиме значення для продовження і посилення ескалації.

Якщо раніше, за твердженням Ф. Енгельса, будь-яке захоплення території, будь-яке насильство, будь-яке пригнічення Москва здійснювала під гаслом “просвіщення, лібералізму, визволення народів”[1], то нині модифікований “русский мир” на чолі з Путіним і Ко пропонує “захист російської мови і російськомовного населення”.

Першу фазу політики “оборони” російськомовного населення України Москва розпочала з анексією Криму 18 березня 2014 року. В. Путін, виступаючи в Кремлі з нагоди захоплення півострова, сказав: “На Україні живуть і будуть жити мільйони російських людей, російськомовних громадян, і Росія завжди буде захищати їхні інтереси політичними, дипломатичними, правовими засобами”. Водночас кримський “референдум” від мотивував прагненням дружби з Україною[2].

24 червня 2014 року Кремль розпочав активну фазу “захисту” російськомовних. Президент РФ В. Путін, який тоді перебував у Відні, наголосив: “Ми завжди будемо захищати етнічних росіян в Україні та ту частину українського народу, яка відчуває свій нерозривний не тільки етнічний, а й культурний, мовний зв’язок з Росією, відчуває себе частиною широкого “русского мира”. Ми, звісно, будемо не тільки уважно стежити, але і відповідним чином реагувати. Сподіваюся, що збройні сили для цього не будуть потрібні”[3]. Збрехав, як завжди.

У жовтні 2018 року відбулась корекція стратегії: із “захисту” росіян та російськомовних Москва перейшла на “оборону” лише росіян. Таку думку висловив директор Інституту російського зарубіжжя Сергій Пантелеєв. Зокрема, він зазначив: “Найперше нам потрібно визначитися, за що ми тут [на сході України – прим. авт.] боремося, до кого ми намагаємося достукатися. Я переконаний, що наші послідовні дії, пов’язані із захистом прав російських українців, абсолютно незначні, і найперше тому, що ми звертаємося до якоїсь абстрактної категорії “російськомовних”, не зовсім розуміючи, що ми маємо на увазі”[4].

“У нас є Донбас як останній форпост в Україні, який бореться за свою ідентичність, і наголошую – не російськомовну, а російську. За російську самосвідомість, за принципи “русского мира”. І там боротьба не на життя, а на смерть”, – додав Пантелеєв.

         Згодом, наприкінці жовтня того ж року, цю ідею висловив у своєму виступі на VI Всесвітньому конгресі співвітчизників і Володимир Путін. Президент РФ підкреслив: “Так, росіяни є чи не найбільш розсіяним народом у світі – за кордоном проживають десятки мільйонів росіян, більшість з яких припадає на Україну, в якій влада намагається проводити політику дерусифікації та нав’язування штучного українства”[5]. Ватажок країни-загарбниці також публічно пожалівся, що зараз “переписується історія”, а росіян нібито тероризують в Україні та державах Балтії, тому він має намір захищати “ображених”.

Окрім того, Володимир Путін зазначив: “Ми повинні дотримуватися балансу між залученням російського і російськомовного населення в Росію і збереженням “русского мира” в його історичних межах, в країнах колишнього СРСР. Якби всі росіяни виїхали з України, на кого залишилася б там російська земля? Якби всі росіяни виїхали з Прибалтики, де вони жили століттями, або з Північного Казахстану, який століття тому вони ж і освоювали, це було б зрадою щодо і наших предків, і щодо нашого майбутнього. Нині Російська Федерація повинна всіма силами і засобами захищати інтереси співвітчизників за своїми кордонами і приймати тих з них, хто готовий повернутися, і тих, кого переслідують за російське походження”.

Заважаючи на те, що, за словами В. Путіна, наразі в усьому світі є 26 центрів правової допомоги “російським співвітчизникам”, цілком ймовірно, що “русский мир” буде обростати новими гібридними паростками за кордонами Росії. Лідер РФ також вкотре підкреслив стратегічну важливість російської мови, її збереження і розвитку. Російські мовні центри, за словами В. Путіна, відкриті і працюють у 80 країнах світу. Фонд “Русский мир” створив понад 250 російських центрів і “кабінетів русского мира” в 70 країнах.

 Якщо із колишніми радянськими республіками, на які Москва й досі чинить шалений тиск, усе зрозуміло – захист одноплемінників, то як бути, скажімо, із Китаєм, де мешкає аж 15,4 тис. осіб російської національності? Чи наважиться Путін захищати росіян, яких там “пригнічують”? І якщо так, то чи відповість Піднебесна аналогічною політикою щодо своїх громадян, які активно освоюють території від Далекого Сходу до Уралу, чи намагатиметься зробити китайську мову другою державною в Росії? За даними Тайванської комісії у справах співвітчизників, у Росії мешкає 998 тисяч вихідців із КНР.

Становище РФ та її громадян погіршується, зокрема, і від запровадження міжнародних санкцій. Зрозуміло, що економіка не здатна демонструвати зростаючі темпи розвитку, та й її соціальний складник далекий від бажаного. Однак Путін чомусь не переймається захистом свого народу в самій Росії, хоча причин для цього більше, ніж для оборони росіян в Україні чи державах Балтії. Оскільки комуністичні ідеологічні скрепи проти розвиненого західного світу вже не працюють, Кремль намагається втримати владу за допомогою шовіністичної риторики, мовляв “росіян всюди ображають”, “навколо вороги, хунта та укрофашисти”, тому “ми повинні дати відсіч, боронити наших братів”. 

[1] Скепсис: Энгельс Ф. Внешняя политика русского царизма

[2] Обращение Президента Российской Федерации

[3] YouTube: Путин о защите русского населения на Украине

[4] Тут і далі цитуємо за: Бдительность: Пантелеев. С. Речь должна идти о защите русских людей на Украине, а не абстрактного “русскоязычного населения”

[5] Тут і далі цитуємо за: Всемирный конгресс соотечественников, проживающих за рубежом

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ