Нічна сила конспірології

Нічна сила конспірології
Ще недавно на конспірологів дивилися зверхньо. Ну бігають світом дивні (смішні) люди, які вірять у рептилоїдів, пласку Землю й у те, що людством керує таємний світовий уряд. Нехай собі бігають, нехай собі фантазують. Але все змінилося 6 січня, коли в авангарді тих, хто штурмував Капітолій, опинилися активісти конспірологічного руху QAnon.

Експертні товариства після того хутко прозріли. “Конспірологія стала силою”, – забили вони на сполох. І прогнозовано натиснули на ту педаль, що вмикає голоси штатних пропагандистів. В Україні вважають, що педаль – ліва. Сумніваюсь. Бо ж праві, як виглядає, нині кіпішують не менше за лівих.

Декому здається, що конспірологія (конспіраціонізм, вчення про змову) виникла в ХХ столітті. Хтось при цьому згадує “жовту пресу”, інші говорять про міські легенди, про успішних авторів альтернативної історії та про філософські вправи на штиб “глубинного государства”, “комп’ютерної симуляції” Ніка Бострома або “суспільства як Паноптикуму”. Проте уявлення більшості про історичну “свіжість” конспірології є хибними.

Насправді конспірологія існує стільки ж, скільки й боротьба за владу та розумова рефлексія на неї. Конспірологія – ровесниця політики. Жертвами древніх конспірологічних теорій стали відомі історичні персонажі: перський цар Бардія з Ахеменідів, афінський полководець Алківіад, імператор Юлій Цезар, останні з Капетингів та московські правителі з сім’ї Годунових.

Список на бажання можна було б продовжити. Адже люди за всіх часів відчували, що з політикою щось не так. Відчували, що їх фактично дурять. Не отримуючи вичерпних відповідей з офіційних та публічних джерел, люди звертаються до тих, хто каже: “Я знаю”. У тих “знавців” є зрозумілі масам пояснення: відьми наворожили, цар несправжній, масони змовляються, вчені брешуть, Білл Гейтс чіпує, рептилоїди рулять.

З іншого боку, чого б там кому не хотілося, а конспірологія вже є невіддільною частиною політики, культури і мистецтва. Вона може бути фундаментальною, як вчення Платона про печеру, сумно-романтичною, як у романі Йоава Блума “Творці співпадінь”, апокаліптичною, як у фільмі “Матриця”, або ж краєзнавчою, як у творах Дена Брауна. А ще вона може кардинально змінювати те, що ми домовилися вважати реальністю. Це свого часу наочно довів Карл Маркс, запропонувавши світові конспірологічну версію виникнення доданої вартості.

Інформаційна революція перетворює конспірологію на один із головних та найбільш ефективних інструментів для інженерів делегованого буття. Власне історія виникнення вже згаданого QAnon є блискучим підтвердженням того, що за доби соціальних мереж кілька мутних фраз можуть задати тренд світових змін.

Ця історія “вибухнула” 28 жовтня 2017 р. на вебфорумі 4chan у гілці обговорень одного з багатьох незрозумілих месиджів Трампа: “Calm Before the Storm (Затишшя перед бурею)”, що його президент США озвучив за три тижні до того. На гілці з’явився запис, у якому анонім “Q” написав: “Наказ про екстрадицію HRC (Гіларі Родем Клінтон) діє з вечора у декількох країнах на випадок втечі. Паспорт на спецконтролі з 12.01. проти ночі 30.10. Очікуються масові заворушення та спроби перетнути кордон. Затримання проведуть US Force. NG (Нацгвардія) готова. Доказ: 30.10 знайдіть бійця NG та запитайте в нього про бойове чергування”.

Хоча нічого з пророкованого не збулося, анонім “Q” здобув увагу спочатку десятків, а відтак й сотень тисяч американців, які читали його загадкові (а точніше мутні) пости та додавали до них свої тлумачення й прогнози. З дописувачів потроху склався масовий рух, зорієнтований на конспірологему про те, що світом править елітний клуб педофілів, які, хто б сумнівався, поклоняються сатані.

Фактично це просто найсвіжіша модифікація теорії змови світових еліт. Теорії, що не припиняє гризти уми обивателів ще з другої половини XIX ст. Але тоді “залаштунковими змовниками” замість педофілів були масони, пізніше їхнє місце зайняли адепти таємничої “Золотої зорі”, потім – послідовники окультиста Алістера Кроулі, відтак ілюмінати з Ротшильдами, потім знову масони зі славетним Більдербергським клубом, а також “суперсекретна група Маджестік-12”, пов’язана з темою змови американського (або ж “світового”) уряду з інопланетними колонізаторами Землі.

Кожна наступна модифікація “змовників” поєднана з певними непроясненими подіями, “джерелами секретної інформації” та мистецькими проєктами. Масонську тему, яка після Другої світової війни майже втратила актуальність, востаннє підживив італійський урядовий скандал, пов’язаний з ложею “П-2” та її засновником Лічо Джеллі (1981 рік). Інопланетяни ставали в центрі уваги конспірологічних сект спочатку завдяки “інциденту в Розвелі” (1947 р.), відтак через вихід на екрани нових культових кінофільмів – від “Близьких контактів третього ступеня” Стівена Спілберга (1977 р.) до “Ікс файлів” Кріса Картера (1993 р.).

Тут конспірологічним рухам профанського рівня не надто важливо, хто саме стає ситуативною “іконою” – реальний вільний муляр Джеллі чи кіношні агенти Малдер і Скаллі. Їхню уяву захоплює сама експозиція.

Якщо повернутися до QAnon, то зародження цієї секти відбувалося за звичним сценарієм. На певному етапі “педофільську” тему актуалізували розповіді ЗМІ про судові перипетії (2006-2018 рр.) і загадкову смерть (серпень 2019 р.) мільярдера Джефрі Епштейна, власника “острова заборонених насолод”, де відпочивали та розважалися не останні за статусністю представники світової еліти.

Власне кажучи, QAnon можна вважати таким собі смисловим “стикувальним вузлом”, до якого за потреби можна приєднати все, що завгодно – і рептилоїдів, і таємні ордени, і пророцтва Ванги. Але вищевикладене зовсім не означає, що уся конспірологія – суцільний фейк. Не варто спрощувати до примітиву дуже складне та багаторівневе явище.

Три обставини роблять конспірологію невмирущою: ненависть, яку “прості” від початку віків відчувають до “обраних”, популярний шаблон “нам всі брешуть” і ті загадкові факти, які не отримують притомних коментарів. Та обставина, що 99% конспірологічних історій виявляються фейками, не є абсолютним аргументом для повного заперечення “останнього відсотку”. Можна скільки завгодно сміятися з тих, хто бачив летючі тарілки, але ці насмішки ніяк не пояснюють ланцюга дивних подій, які багаторазово засвідчені мешканцями Розвелу та задокументовані на плівках, що їх продали конспірологам нащадки операторів армії США.

Тому боротьба з конспірологією приречена на провал. Конспірологія виборола собі місце в світовій культурі. Новітня хвиля “соціальної прагматики”, яка намагається віднести конспірологію до департаменту “реакційної містики”, рано чи пізно стане історією, а конспірологія й далі наснажуватиме мільйони людей на критичне мислення.

А ще епоха Гіпермодерну вагітна на швидкі та непередбачувані переходи можливого у наявне. Якщо боротьба проти таємного світового уряду стане глобальним трендом, логічною та природною реакцією на неї буде поява такого уряду. А масова віра у рептилоїдів врешті-решт призведе до того, що розумні ящери наплюють на переваги тихого споглядального життя, вилізуть зі своїх яєць і займуть нафантазовані для них трони. Адже, як не крути, все те, що нас нині оточує, так само з’явилося не з планети Нібіру, а з невичерпних і темних глибин колективної волі до правди.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Ігри Орла і Панди: розставляння фішок Про зло всередині людини