Ніцше про «нову аристократію». І наші дні

Ніцше про «нову аристократію». І наші дні

У березні минуло 135 років від того моменту, коли німецький філософ і письменник Фрідріх Ніцше дописав останню, четверту частину своєї книги «Так казав Заратустра». Не зважаючи на вмовляння видавця, він відмовився публікувати цю частину, а на рукописі зробив помітку: «Тільки для моїх друзів. Не для широкого загалу». Ніцше власним коштом надрукував її у 40 примірниках, однак до своєї смерті у 1900 році роздав лише 7 екземплярів. Сьогодні ж «Так казав Заратустра» – це одна з найвідоміших книг у світі. А все завдяки своїй нев’янучій актуальності.

«Людина – це канат, простягнутий між твариною і Надлюдиною, це канат над прірвою» – писав Ніцше. Схильність так званої “простої людини” прямувати в бік самознищення викликала в нього страшну лють, зневагу до «пересічності», ненависть до натовпу: «Життя – джерело радості; та скрізь, де п’є натовп, джерела отруєні».

При цьому для нього категорія «проста людина» не мала майнового чи соціального статусу, не залежала від рівня освіченості чи ангажованості в буржуазну культуру. «Плебс внизу, плебс наверху! Що означає сьогодні «бідний» і «багатий»! Я вже перестав бачити різницю поміж ними». Навіть навпаки – чим вищий статус мала «проста людина», що прагнула жити лише сьогоднішнім днем, тим більше їй діставалося від Ніцше: «Ви – ходяче заперечення віри, обривки і кінчики думок. Несправжні – так називаю я вас, апологети дійсності!».

Таким чином наприкінці ХІХ століття повчав своїх співвітчизників-німців Фрідріх Ніцше, відчуваючи, що вони небезпечно наблизилися до тієї прірви, над якою простягнуто «канат». І от сьогодні, можна сказати, що людство знову стало над цією прірвою. І знову треба, щоб хтось йому крикнув просто в вухо щось в стилі великого Німця.

Перефразовуючи його слова, можна й нині казати: Людино! Господь Бог створив тебе за своїми образом і подобою. Генії подарували тобі чудові винаходи і відкриття задля вдосконалення життя. Герої вибороли для тебе Свободу. А ти й далі жереш кажанів, не миєш рук і розносиш віруси!

Такі слова не здаватимуться сильним перебільшенням, якщо ми критично глянемо на обставини життя людини у її новітній історії. Вся суть «ніцшеанства» полягає у тому, що бути людиною – це щоденний виклик, а не рутина; це наполеглива праця над власним розвитком і вдосконаленням, а не обслуговування конвеєра із біологічних потреб.

Сучасна людина на власне бажання проміняла труднощі самовдосконалення на легкість буття на домашній канапі перед екраном телевізора. Сама себе дегуманізувала, перетворюючись на елемент біомаси. Обезцінила свою індивідуальність, розчиняючись у натовпах спортивних стадіонів і розважальних майданчиків заради віртуальних задоволень. Проміняла пошук високої мети у затишку читальні на задоволення примітивних пристрастей у галасливих нічних клубах. Відмовилась від «здорового духу в здоровому тілі» на користь «кайфу» від наркотиків і штучного смаку фестфудів.

Такий світ потребував змін. «Цей світ зіпсувався, несіть інший!». Люди, може, й розуміли це, але не хотіли нічого міняти – чи то через інфантильну інерцію, чи то через інтелектуальне лінивство. Треба було їх змусити. Пандемія стала чинником примушення і прискорення змін. Помстою за зіпсований світ, а водночас і скеровуванням до цивілізованості й людяності. Процес щойно розпочався. Скільки він триватиме? Не важко здогадатися, що пандемічні спалахи і затухання із загостреннями та послабленнями карантинів, економічні кризи, то з падіннями, то зі зростами, триватимуть поки людство не заакцептує змін. Це не питання місяців чи років, це питання кроків – здійснених у правильному напрямку.

І останнє, не менш складне питання: хто мав би ці зміни запровадити і як? Напевно не ті, під чиїм управлінням світ докотився до такого плачевного стану. Бо, як писав Ніцше: «Якби вони могли інакше, вони й хотіли б по-іншому». А це означає, що (даймо знову слово класикові): «…брати мої, потрібна нова аристократія, ворожа до натовпу і всякої тиранії, аристократія, яка знову напише слово «шляхетний» на нових скрижалях».

А звідки ж їй взятися? «Ви повинні стати зачинателями і вихователями, сіячами майбутнього, – воістину, не про ту аристократію кажу я, належність до якої можна купити, як купують її торгаші за золото своє: оскільки все, що має ціну, не має великої цінності. Хай буде від нині вашою честю не те, звідки ви походите, а те, куди прямуєте».

«Так казав Заратустра» 135 років тому!

1 Comment

  • Dotty , 23 Березня, 2022 @ 7:46 pm

    Nice post. I was checking constantly this blog and I’m impressed!
    Extremely helpful info specifically the last part 🙂 I care for such
    info a lot. I was looking for this certain info for a very long
    time. Thank you and good luck.

    My web site – generic cialis tadalafil

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Коронаохлос Велика Репетиція