By Тигри справді здатні змінювати свої смуги і саме так відбувається в індійській резервації Similipal Tiger Reserve. Так звані чорні тигри, мутований різновид з особливо широкими і поєднаними смугами, були великою рідкістю навіть у тих часах, коли кількість цих тварин була незрівнянно більшою, ніж зараз. Сьогодні ж один з кожних трьох тигрів у Similipal є чорним. Найновіша праця, оприлюднена в „Proceedings of the National Academy of Sciences USA”, ідентифікує генетичні причини цього специфічного забарвлення і вказує на еволюцію, яка відбувається серед цих котячих, що перебувають під загрозою зникнення – пише Спурті Раман у журналі Scientific American.
Після виокремлення геномів трьох народжених в зоологічних парках чорних тигрів та їхніх батьків з нормальним забарвленням, вчені з індійського National Center for Biological Sciences звернули увагу на дрібні зміни у гені, названому taqpep. Потім вони провели два роки в індійських лісах, розшукуючи і збираючи відходи тигрів, фрагменти їхнього хутра, крові і слини. Завдяки аналізам тих взірців їм вдалося встановити частоту такого типу мутацій, а також той факт, що вони фактично відсутні у тигрів з-поза Similipal.
Вже й раніше було відомо, що гени-мутанти taqpep спричиняють виникнення плямистих узорів на хутрі котів, а також особливо великих плям і смуг, які зустрічаються у так званих королівських гепардів. Однак, такі узори забарвлення є надзвичайно рідкісними, оскільки їхня поява означає наявність мутованих генів від обох батьків. Тимчасом на думку авторів згаданої праці у 10 з 13 тигрів із Similipal виявили щонайменше одну копію так званого гену taqpep, а у чотирьох обидві мутації, котрі призвели до виникнення «чорного» різновиду. Незвично те, що серед 395 тигрів з-поза простору резервації не знайдено жодного випадку наявності такого гену-мутанта. Це означає, що тигри із Similipal є настільки ізольованими, що ніколи не схрещуються з особинами з-поза резервації і що їхні специфічні мутації зберігаються вже багато поколінь. «Це відкриття було для нас справжньою несподіванкою» – каже молекулярний еколог та головний автор даної праці Віней Саґар.
Для головної авторки праці Уми Рамакрішнан, молекулярної екологині, яка понад 10 років досліджувала зменшення генетичного різноманіття індійських тигрів, це відкриття стало «найбільшою сенсацією» у всій її кар’єрі та однозначним підтвердженням екологічних проблем у тигрів на піддослідному просторі.
Завдяки детальним даним, зібраним підчас проведення даного дослідження, «ми володіємо тепер хорошою вихідною точкою для майбутніх студій над генетикою тигрів, які перебувають перед загрозою зникнення» – каже біолог еволюції з University of Rochester Nancy Chen, котра не брала участі у тих дослідженнях. Хоч ми й не знаємо, чи нетипове забарвлення тигрів із Similipal є корисним для них, чи ні, ці узори на хутрі свідчать про те, що ті тварини схрещуються виключно поміж собою – можливо на власну згубу.
