By Минулого літа китайські науковці почали аналізувати нові проби ґрунту, привезені з Місяця вперше за 45 років. Це взірці, здатні перевести стрілки годинника не тільки місячної хронології, але й еволюції планетарних тіл у Сонячній системі. Тому науковці з усього світу також хочуть узяти в цьому участь. Про це пише Ірен Клоц у журналі Scientific American.
Китайська місія Chang’e-5, капсула якої повернулася на Землю в грудні попереднього року, зібрала приблизно 1,7 кг скельної породи і ґрунту з Океану Бур (Oceanus Procellarum), розташованого в північно-західній частині видимого боку Місяця. З орбітальних знімків помітно, що кора там виникла приблизно 1,5 млрд років тому. Однак цей порівняно молодий вік не узгоджується з комп’ютерними моделями, які показують, що таке мале тіло, як Місяць, до цього часу мало б утратити внутрішнє тепло, що залишилося після його формування – тепло, яке потрібне для вулканічної діяльності, що формує поверхню та розвиває кору.
Не маючи проб із того регіону, вчені оцінили вік поверхні, підраховуючи кількість ударних кратерів. Цей метод базується на припущенні, що на старіших поверхнях з’являється більше таких шрамів, ніж на новіших. Його можна застосовувати до будь-якого сталого планетарного об’єкта.
Проби з екваторіальних, північно-східних і північних регіонів Місяця, що їх у 1969-1976 роках зібрали американські та радянські місії, показали, що там поверхні мають від трьох до чотирьох мільярдів років. “Взірці з Apollo становлять основу для калібрації методу підрахунку кратерів”, – каже Джулі Стоупер, геоморфологиня з Lunar and Planetary Institute, що в Х’юстоні. Однак попередні проби було зібрано лише на старіших просторах. “У нас не було взірців із періоду поміж трьома й одним мільярдом років тому”.
Якщо нові взірці виявляться молодшими, аніж це випливало з підрахунку кратерів, “то це означало б, що вся наша хронологія Місяця вимагає корекції. Це справа фундаментальна”, – каже планетолог із Broun University Джим Хеад. Інші вимірювання, як-от визначення радіоактивності, можуть допомогти з’ясувати причини тривалішої активності місячних вулканів. Вивчення цієї історії не лише є ключем до еволюції Місяця, але допоможе також і в датуванні Меркурія, Марса, Землі та інших об’єктів.
Шестимісячний термін подання заявок на доступ до проб китайськими науковцями закінчився в липні чи серпні. Хеад пояснює, що, згідно з китайською політикою, майбутні дозволи є доступними для міжнародних колективів науковців. Суб’єктам, що їх підтримує NASA, забороняється безпосередньо співпрацювати з Китаєм через запроваджену Конгресом США десятилітню заборону, знану як Поправка Вольфа. Однак винятки є можливими, а інші агенції (зокрема, Національна наукова фундація) не підпадають під цю заборону.
Хеад є одним із тих, хто хотів би, щоб США й Китай обмінялися пробами, зібраними Apollo і Chang’e-5. “Надіюсь, що в недалекому майбутньому, – каже він, – вдасться здійснити такий обмін”.
