(О)Ігри Зеленського

(О)Ігри Зеленського
Після перемоги на президентських виборах оглядачі зазначали, що перевагою Володимира Зеленського може стати його несистемність, тобто можливість шукати неординарні шляхи розв’язання проблем. Але поки що ця неординарність більше скидається на неадекватність, бо як інакше пояснити божевільне бажання глави держави провести в Україні Олімпійські ігри?

Ще під час свого виступу на пінчуківській зустрічі YES Зеленський запропонував інвесторам кілька амбітних проєктів, як-от зведення центру кіновиробництва в Києві, побудова нового міста-курорту на березі Чорного моря з нуля, створення гірськолижних комплексів у Карпатах, міжуніверситетського IT-кластера в Харкові і т. ін.

Поки важко зрозуміти, що за цим стоїть, адже бракує детальної інформації про візію цих проєктів. Та й коронакриза, либонь, змусить владу відмовитися щонайменше від кількох задумів чи принаймні їх скоригувати. Хоча й не факт, адже з переліку на втілення не зникла найбожевільніша з-поміж цих ідей – бажання провести в Україні Олімпійські ігри (ОІ).

Здається, це idea fix самого Зеленського, який спить і бачить себе серед тих глав держав, які стали господарями Олімпійських ігор. Бачить, як він запрошує найпотужніших світових лідерів у гості. І вони всі як один приїжджають і захоплюються тим, яких успіхів досягнув Зеленський за час свого президентства. Якщо він справді вірить, що все мине так веселково, то або перебуває в полоні ілюзій своєї успішности та завищених очікувань од власної каденції, або сподівається на хвилі вдалого проведення Олімпіади повернути до себе народну довіру, аби переобратися на наступний термін. Або одне й інше.

Ідея проведення в Україні Олімпійських ігор видається вкрай невчасною та недоречною. Зараз усе менше країн погоджується на прийняття в себе ОІ через їхню дорожнечу.

У багатій Японії бюджет Олімпіади-2020 в Токіо зріс із початкових 7 мільярдів доларів до 25. До того ж із 42-ох об’єктів, що використовуватимуть під час Олімпійських ігор, лише 8 є новими та ще 10 – тимчасовими. І не варто себе тішити ілюзіями, що все профінансують інвестори чи місцевий бізнес, бо в тій ж Японії таким способом вдалося зібрати лише 3 мільярди (себто менше, ніж восьму частину, а все інше – за гроші платників податків), що насправді є рекордом.

Усі ці цифри стосуються періоду, коли в ситуацію ще не втрутилася коронакриза. Через пандемію ОІ перенесли на цілий рік і, можливо, це ще не останнє відтермінування. Та й навіть без цього сумнівно, що змагання відбудуться з глядачами, а це лиш додаткові втрати для країни-господарки. Хоча й не факт, що ОІ-2021 пройдуть взагалі. Дедалі більше спонсорів сумніваються, чи вони зможуть підтримати Олімпіаду так, як планували, або й чи підтримають її взагалі. Та й, як свідчить соціологічне опитування, лише 24% японців виступають за проведення ОІ в Токіо у 2021 році, 36% вважають, що змагання потрібно знову перенести, а ще 34% воліли би, аби їх скасували.

І якщо багата Японія якось дасть собі раду, то якби щось подібне трапилося в наших реаліях – цілком спокійно могло би довести Україну до економічного краху.

Сам Зеленський постійно наголошує на ідеї об’єднання країни. І бачить можливість для цього через призму перемог спортсменів та зірок. Спорт дійсно допомагає гуртувати суспільство. Політолог Микола Рябчук в своєму недавньому тексті згадує про зростання рівня патріотизму в країні завдяки проведенню в ній Євро-2012. Проте також підкреслює, що паралельно не відбулося зростання кількости тих, хто проголосував би за проголошення незалежности України, якби тоді проводився такий референдум. А це свідчить про специфічність патріотизму подібного роду.

Проте ця ідея для країни у стані війни чи навіть у повоєнний період видається невчасною. У цьому можна було би побачити символічний акт, адже Путін розпочав війну одразу після ОІ-2014 в Сочі. А Зеленський – закінчив би її, добившись миру на прийнятних для України умовах (навіть фантазувати про перемогу не варто). А проведення в нас Олімпійських ігор стало би підведеною рискою.

Епоху бідности Україна за каденції Зеленського подолає точно так само, як зажила по-новому за Порошенка. Тому не варто сподіватися, що в завше дефіцитному бюджеті десь раптом заваляються кількадесят зайвих мільярдів на нікому не потрібні об’єкти, які потім ще багато років приноситимуть державі збиток, як “Арена Львів” після Євро-2012.

А якщо Зеленському і вдасться якось видоїти з олігархів кількасот мільйонів чи й кілька мільярдів зелених, то страшно уявити, як саме він збирається із ними за це розрахуватися. Либонь, цілими сферами економіки. Після такого будь-який “Роттердам+” почне видаватися невинною формулою.

У нинішній ситуації отримання права на проведення ОІ швидше може посилити протистояння всередині країни. Значна частина суспільства виступила би з протестами. І такий розбрат затьмарив би собою свято.

Та й не видно успіхів на фронті боротьби з хабарництвом. Навпаки – влада намагається підім’яти під себе антикорупційні інституції навіть всупереч позиції ЄС. А це означає непрозорі тендери, дерибан на будівництві та сотні скандалів, пов’язаних із розтринькуванням державних грошей.

А ще ж треш у вигляді того, як усе вчасно втілюється в Україні. У Сочі та Ріо, де в 2014 та 2016 роках відбувалися Олімпійські ігри, об’єкти добудовувалися в останній момент. А в Бразилії однаково виникли проблеми із поселенням, через що спортсменів з інших країн доводилося розселяти в приватні готелі за державний кошт. Знаючи вітчизняних чиновників та тримаючи в пам’яті підготовку до Євро-2012, яка велася в авральному порядку, сумнівно, що в нас ситуація може виявитися кращою.

Цілком ймовірно, що під кінець каденції Зеленський ще встигне передумати, якщо “зализувачі”, як висловився про цих людей Андрій Богдан, не замилять йому очі настільки, що він перестане помічати, в якому стані країна насправді. І що сюди годі запрошувати міжнародних гостей, котрим випаде вибратися за межі траси Бориспіль-Київ. Бо Олімпійські ігри – це тисячі гостей, які добиратимуться з усіх усюд всіма можливими видами транспорту та всіма можливими шляхами. І проклянуть і Зеленського, і його Олімпіаду. Але поки що переживати не варто, бо навіть якщо Україна подасть заявку – вкрай сумнівно, що представники Міжнародного олімпійського комітету будуть такі самі сліпі. Хіба раптом “зализувачі” Зеленського доберуться й до них.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Відселебрити Україну Чи стане Зеленський під прапор Бандери?