By 
Події, під час яких розмалювали будинок, де розміщується Офіс президента, є класичною операцією із дискредитації протестних рухів. Можливо, колись вона увійде в підручники. Французький медик Густав Лебон у 1894 та 1895 роках написав дві книги – “Психологія народів” і “Психологія мас”, які стали хрестоматіями для спеціалістів з управління масами. Їх ретельно вивчали нацисти, ними постійно користувався Ленін. Я не думаю, що їх читав Зеленський, але хтось із його команди – точно.
Прелюдія
Готувалася вона за всіма правилами науки та дала потрібні результати.
Кажуть, якщо не можеш зупинити процес, очоль його. Це твердження правильне лише частково. Річ у тім, що лідера, який з’явився невідомо звідки, потенційні учасники протестних акцій сприймуть із недовірою. Процес маніпуляції свідомістю інших людей доволі тонкий. Є давно відпрацьований та ефективний метод. Не треба очолювати, треба знайти можливість, як радити лідеру чи лідерам. Людина, яка може наблизитися до лідера, але не лізе в керівництво, викличе менше підозр. Головне, щоби поради були прості та слушні.
Я думаю, що у випадку акції на захист Сергія Стерненка, яка відбулась 20 березня на Банковій, знайшовся хтось, хто порадив: “Проведімо акцію в суботу”. На перший погляд, порада безглузда, оскільки в суботу ввечері на Банковій нікого не буде. Такі заперечення безумовно прозвучали, але порадник мав потужний аргумент. Для того, щоби влада злякалась, акція мала бути масовою. А коли легше зібрати людей? У вихідний, коли вони не зайняті. А те, що в будівлі нікого не буде – не проблема. Є ЗМІ, є соцмережі, вони дадуть картинку, яку побачить президент. А ще йому можна буде залишити якесь послання на кшталт “Вова – лох”.
Лебон пише, що основні властивості натовпу це: анонімність, безкарність, можливість легко переконати людей та бажання втілити свої задуми в життя негайно. А ще пише, що натовп реагує на імпульси, і ці імпульси задали потрібні люди в потрібний момент.
Провокацію готували ретельно, розуміючи, хто прийде під стіни Офісу президента. А прийде туди молодь, яка швидко переходить від лозунгів до дій, ветерани із загостреним почуттям справедливості. Їх і треба було використати як рушійну силу народного гніву. Як спровокувати таких людей? Байдужістю. Ви можете сваритись із ветераном, сперечатись, і не дістанете агресії у відповідь, але спробуйте ветерана зневажати, і реакція майже завжди буде однакова. Саме для того, щоб зімітувати оту байдужість та зневагу, поліція в хід акції не втручалась. У МВС так і заявили, що не втручались у подію свідомо.
Й от протестувальники приходять до будинку, а в ньому нікого немає. Що робити? Постояти та розійтись? Тоді це буде виглядати просто смішно. Була б поліція на місці, вийшов би якийсь діалог, можливо, шарпанина із поліціянтами. Але поліція не втручається. Люди стоять під величезною будівлею й розуміють, що на них наплювали. Їх зневажають. І в цей момент знаходиться кілька людей, які починають розмальовувати фасад. А потім виявляється, що фарби чомусь набагато більше, ніж планувалося на один-два написи про “янєлоха”. Натовп піддається імпульсу…
Людей, що розмальовують фасад, не затримують. Затримують ветерана Влада Сорда, який розбив у будинку скло. Не думаю, що наперед планували арештувати саме Влада, але однозначно ветерана, оскільки були впевнені, що ветерани не будуть просто стояти. Навіщо потрібен саме ветеран? Річ у тім, що провокація на протесті була лише прелюдією до справжнього дійства, яке розгорнулося наступного дня.
Кульмінація
Другий день для читачів книги “Психологія мас” у команді Зеленського був набагато важливіший, ніж перший. Навіщо взагалі було організовувати провокацію? Для того, щоби дискредитувати протестний рух. Так робилося й у давні часи. У натовп революціонерів, які, наприклад, захоплювали дім поміщика в Росії, пана в Польщі, знатної людини у Франції, засилали негідника, який мусів зробити щось огидне, наприклад – “накласти” в рояль. Усім було відомо, що людина, будинок якого захопили – кат, ґвалтівник, корупціонер. Громадськість ніколи б не заступилася за нього, але тут оцей випадок… Лайно в роялі… Це ницо, це обурливо. Інтелігенція шокована, нападники всі, як один, визначені суспільством як варвари.
У часи, про які я пишу, не було інтернету. Обурювались у газетах та салонах. А в наш час комп’ютеризації та соціальних мереж обурюватися почали боти: “Це наруга над державними символами!”, “Це варварство!”, “Це майно народу, і ми будемо платити за відновлення руйнувань!”. Читав навіть такі порівняння, що то сепаратисти так по-варварськи поводилися на окупованій території. На цю риторику “ведуться” навіть люди, які підтримують мітингарів. Думки розділяються, і тепер зібрати наступний протест буде важче, оскільки люди вже посварені поміж собою. Якщо “вкинути” думку, що організатори мітингу – провокатори, то на наступний протест прийде ще менше людей, бо будуть думати, що їх хочуть використати для провокації.
А тепер вишенька на торті – затриманий ветеран, який розбив скло. Навіщо він був потрібен? Для того, щоби й далі дискредитувати ветеранів та активістів. Яна Дугар, Юлія Кузьменко, Андрій Антоненко названі терористами, Сергій Стерненко – вбивцею та злодієм, Влад Сорд, письменник та інтелектуал, – варваром. Кожне нове звинувачення проти людей, які пройшли війну та вимагають справедливості, буде тільки підтверджувати всі попередні через принцип: один раз – випадок, два рази – збій, три – закономірність.
Неочікуваний фінал
Наша влада не була б собою, якби зі всього, що сталося, не “викатала” ще й фінансового зиску. Збитки, завдані протестувальниками, оцінені у 2 мільйони! Фірма, яка готова їх ліквідувати, бере 300 тисяч. Але й це не все! Виявляється, що навіть 300 тисяч – сума геть невиправдана. Журналіст В’ячеслав Лакомкін обдзвонює клінінгові компанії та без проблем знаходить таку, що готова стерти всі написи за один день за 12 тисяч гривень. Реставрація дверей обійдеться ще в 30 тисяч, і доведеться замінити дві шибки, які розбив Сорд, і за які йому намагаються дати 7 років! Але влада ж спише два мільйони!
У тонкій схемі так ретельно розробленої провокації є один недолік, який наступного разу зможе звести всі плани провокаторів нанівець. Вони не зацікавлені в справді потужному протесті. Кілька тисяч на мітингу та розмалювання фасаду – це очікувано та зрежисовано. Але якщо провокатори будуть чекати на три тисячі, а прийде сто? А якщо ці люди не будуть нічого руйнувати, а заблокують будівлю? Якщо реакція натовпу буде в тисячу разів потужнішою, ніж планувалося? Таке не впишеться в жодну схему. Влада очікує інтермедію, а дістане повноцінний спектакль, який змушена буде дивитись. І додивитися доведеться до кінця. Ніхто не дозволить їй піти із залу, доки дійство не закінчиться.
