By Учені змогли проникнути всередину біологічного годинника і визначити внутрішні механізми його роботи. Їхні відкриття розкривають те, у який спосіб рослини, тварини і люди адаптують свої біологічні ритми так, щоб вони синхронізувалися зі змінами на Землі. Циркадні ритми – фантастика чи наша нова реальність?
На початку жовтня 2017 року у Стокгольмі Нобелівський комітет оголосив своїх лауреатів з фізіології і медицини. За дослідження молекулярних механізмів, що регулюють циркадні ритми організму, так званих “клітинних годинників”, нагороди отримали американські вчені Джеффрі Холл, Майкл Розбаш і Майкл Янг.
Дослідники відкрили механізм функціонування автономних “внутрішньоклітинних годинників”, який має надважливе значення для синхронізації всіх фізіологічних процесів в організмі з ритмами і фазами доби. Цей механізм контролює обмін речовин, температуру тіла, гормональний рівень та фази сну залежно від розташування Сонця над горизонтом.
Здоров’я людини великою мірою залежить від злагодженої ритміки організму. І якщо за циркадними ритмами, закладеними природою, організм повинен відпочивати вночі, а людина в цей час працює, може відбутися асинхронізм “внутріклітинних годинників” і певні клітини можуть стати “надто самостійними” порівняно з іншими, що спричинить їхню мутацію.
2-го жовтня 2017, коли Нобелівську премію присудили за вивчення ритміки організму, на Сонці зафіксували фігуру у вигляді великого серця, яку створили магнітні лінії світила. Саме серце задає ритм життя людському організму, і такий збіг ще раз доводить, що Всесвіт “живий” і реагує на кожну земну подію.
А 3-го жовтня відбулось оголошення Нобелівских лауреатів з фізики 2017. Нагороди отримали американські дослідники Кип Торн, Райнер Вайсс і Баррі Берриш. Вчені відкрили гравітаційні хвилі за допомогою лазерно-інтерферометричної гравітаційно-хвильової обсерваторії LIGO, створеної в 2002 році.
Існування гравітаційних космічних хвиль припускали багато вчених, враховуючи Альберта Айнштайна. І тільки у вересні 2015 року за допомогою LIGO вдалося зафіксувати сплеск гравітаційних хвиль, які згенерувалися в момент зіткнення чорних дір вагою 53 маси Сонця.
У 1993 році у Києві відбулась наукова конференція на тему “Біогравітаційний ефект”, де професор Генадій Сергеєв вперше заявив про існування так званого гравітаційного космічного поля, яке відіграє головну роль в синхронуванні ритмів організму з ритмами космосу. У незалежній Науково-технічній лабораторії черкаської компанії “Гравітон” професор Сергеєв зі своїми послідовниками створили кілька пристроїв, які використовували гравітаційні космічні хвилі для оздоровлення: гравітон, структуратор, слабоенергетичний стимулятор, гідросоленоїд. Серед них був і біоплазмограф, який реєстрував збурення ентропії в певній ділянці простору, що важливо для попередження землетрусів та інших природних катаклізмів. Несподіваний науковий результат дослідники отримали в одному із сховищ рідких радіоактивних відходів. За допомогою спеціального насосу через структуратор професор Сергеєв протягом 30 хвилин прокачував по замкнутому циклу невелику кількість радіоактивної рідини, яку потім дослідив. Отримані результати було неможливо пояснити за допомогою фізичних законів – під дією біогравітаційного поля, яке концентрував структуратор, в радіоактивній рідині за лічені хвилини пройшли такі процеси на атомарному рівні, які зазвичай проходять за десятки років.
Можливо цьогорічні Нобелівські премії за вивчення біоритміки організму і відкриття гравітаційних хвиль відкриють в українських вчених “друге дихання”, і через декілька років у Стокгольмі ми почуємо імена й українських дослідників.
