By 
Упродовж січня-жовтня 2018 року до загального фонду місцевих бюджетів України (без урахування міжбюджетних трансфертів) надійшло 189,4 млрд грн, що на 34,2 млрд грн (22,0%) більше проти аналогічного періоду 2017 року. Загалом від початку фінансової децентралізації доходи місцевих бюджетів зросли майже в 3,4 рази: якщо у 2014 році їхній обсяг становив 68,6 млрд грн, то за підсумком 2018-го очікують понад 230 млрд грн.
Показники виконання бюджетів відображають загальний соціально-економічний стан відповідної території та її потенціал до подальшого розвитку. Достатня кількість ресурсів у місцевому бюджеті свідчить, що територіальна громада може надавати якісніші та різноманітніші послуги, реалізовувати соціальні й інфраструктурні проекти, створювати умови для розвитку підприємництва та залучення інвестицій, розробляти програми місцевої модернізації тощо.
Зі збільшенням доходів місцевих бюджетів в об’єднаних громад з’явились надлишкові фінанси, що зберігаються на рахунках Державного казначейства, або ж на депозитах у банках. Ці кошти можна використати ефективніше, наприклад – інвестувати в новітні проекти, пов’язані з розбудовою інфраструктури чи відкриттям підприємств зі зберігання й переробки місцевих ресурсів. Такий підхід оптимізує транспортні витрати, сприятиме створенню нових робочих місць та збільшенню надходжень до бюджету. Кошти об’єднаних громад можна вкласти й у розвиток альтернативних джерел енергетики, наприклад відновлюваних (енергія вітру, сонця, рік, морів тощо).
Розглянемо детальніше вітроенергетику, що є популярною в Нідерландах, Данії, Німеччині та низці інших країн. За підрахунками вчених, загальний вітроенергетичний потенціал Землі в 30 разів перевищує річне споживання електроенергії в усьому світі, однак ми використовуємо лише мізерну його частку.
А от у дореволюційній Росії, наприклад, нараховувалося майже 30 тис. вітряків. В Україні ж вони з’явилися ще 4 тисячі років тому. У ХІХ столітті тільки в 11 повітах Чернігівської губернії було приблизно дві з половиною тисячі вітряків, зокрема в Чернігівському намісництві – 326, у Городницькому – 118, у Березнянському – 400, у Борзенькому – 503, у Ніжинському – 308, у Лохвицькому – 399, у Гадяцькому – 79, у Зінківському – 115. М. Сумцов наводить слова архієпископа Філарета, який 1857 року писав: “Поміж українців є вправні механіки: вітряні й водяні млини ними введені в Курській та Воронізькій ґуберніях, де зазвичай мололи хліб ручними жорнами”[1]. З ужитку вітряків витіснили парові машини та двигуни внутрішнього згоряння.
В Україні ініціатором будівництва новітніх вітрових електростанцій (ВЕС) був Юрій Кондратюк. У 1931 р. поблизу Севастополя за його проектом звели ВЕС на 100 кВт, що забезпечувала струмом міську мережу понад десять років. Розробляв Кондратюк і потужніші вітрові електростанції – на 5 і 10 тис. кВт.
Нині на Заході, особливо в Данії та США, серійно випускаються невеликі ВЕС потужністю від 1,5 до 100 кВт, експериментально побудовано кілька електростанцій до 30 тис. кВт. Втілюється й інша технічна ідея Ю. Кондратюка: ВЕС зводять разом з установками з виробництва водню шляхом електролізу води. Водень можна використовувати як пальне для автомобілів, а також замість природного газу. До того ж унаслідок його згорання не утворюються шкідливі речовини, а лише водяна пара.
Вітрогенератори найкраще встановлювати біля водойм чи на височинах. В Україні, наприклад, вітроенергетичний потенціал мають Карпати, Кримські гори, Придніпровська височина,узбережжя Азовського та Чорного морів, височини Південно-Західної України.
Так, на території Запорізької області функціонує Ботієвська вітроелектростанція, яка має найбільшу кількість вітрогенераторів в Україні – 65. Перші 30 із них було запущено в грудні 2012 року. За словами представників станції, виробленої енергії вистачає, щоб забезпечити потреби населення області без промислових об’єктів. Ботієвська ВЕС входить у п’ятірку найбільших вітроелектростанцій Європи. Її потужність – 200 МВт.
А восени 2016 року у м. Старий Самбір Львівської області було відкрито вітрову електростанцію з десятьма вітряками загальною потужністю 20,7 МВт. Вартість проекту – понад 36 млн євро.
Якщо наші предки могли встановити тисячі рентабельних вітряків, то чому ми не здатні створити паралельну лінію вироблення електроенергії бодай на рівні об’єднаних громад? Цілком імовірно, що із вичерпанням нафти, газу, вугілля та торфу “паралель” стане “альтернативою” для виробництва електроенергії монополістами ТЕС та АЕС.
[1]Спадщина предків: Вітряки й млини в Україні
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
