By Коли Наталі Файнер помітила маленьких нематодів, що звивалися в мозку зародка ящірки із французьких Піренеїв, то вирішила, що це дивний випадок. Вона проводила розтини сотень ембріонів скельних ящірок для дослідження й ніколи раніше не натикалася на цих паразитів. Але незабаром вона почала знаходити їх у мізках інших ще не вилуплених плазунів – пише Сандрін Керстемонт у журналі Scientific American.
Заінтригована Файнер, тоді ще пов’язана з Оксфордським університетом, почала разом з іншими науковцями досліджувати батьків тих зародків. Вона виявила нематодів виключно у яйцеклітинах матерів заражених ембріонів. Це вказувало на те, що паразити мігрували до потомства таким способом, який науковці вважали неможливим.
Такі паразити, як нематоди, що не розмножуються в тілі господаря, часто передаються від матері до дитини через плаценту ссавців чи молоко. Однак науковці припускали, що в птахів і плазунів шкарлупа яйця, яка виникає навколо потомства, що розвивається, є нездоланним бар’єром для такого зараження. Як каже Файнер, вчені ніколи раніше не виявляли зараження паразитами через яйце в плазунів. “Скидається на те, що ми відкрили цілком новий спосіб виживання, що виник у цих нематодів унаслідок еволюції”.
Для потреб публікації, яку грудні минулого року схвалили до друку в часописі American Naturalist, Файнер разом із колегами дослідила 720 яєць, відкладених 85 самицями скельних ящірок у шести різних локаціях. Науковці виявили нематодів лише у ящірок із тієї першої популяції з Піренеїв. Заражені самиці передавали паразитів від 50 до 76,9% своїх зародків.
Аналіз ДНК показав, що ті нематоди подібні до виду, знайденому в кишківниках ящірок, але є значно меншими від них. На думку науковців, вони могли еволюціонувати саме з цього виду. Файнер вважає, що вчені могли не зауважити потенційної трансмісії через яйця, оскільки досліджували здебільшого паразитів птахів і черепах, у яких шкарлупа яєць виникає відразу після запліднення, коли зародок є всього лиш згустком клітин, надто малим, щоб стати господарем для паразитів. Натомість у ящірок і змій шкарлупа формується тоді, коли зародок уже є більшим, що робить трансмісію паразитів імовірнішою.
Джеймс Харріс із Дослідницького центру біорізноманіття та генетичних ресурсів у Португалії, який не брав участі в цих дослідженнях, вважає, що ця форма трансмісії, якщо висновок науковців є правдивим, може поширитись.
Файнер підозрює, що нематоди можуть змінювати поведінку свого господаря. Паразити, що перебувають у мозку якоїсь тварини, часто використовують цю техніку, щоб заразити хижаків, які полюють на ту тварину. Наприклад, миші, заражені токсоплазмою, перестають уникати котячої сечі. Так вони легше стають жертвою й доправляють паразитів на наступний етап їхнього життєвого циклу.
“Виявлення цих паразитів у тварин, які харчуються європейськими скельними ящірками, зробило б цю стратегію більш імовірною”, – каже Файнер.
