By 23 січня Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Гуманітарні наслідки війни в Україні», яка була підготовлена депутатом Егідіусом Варейкісом (Литва, група Європейської народної партії).
Резолюція була проголосована в рамках зимової сесії ПАРЄ. “За” проголосувало 56 депутатів, “проти” – нуль, “утрималися” – 10 з 66 депутатів, які взяли участь в голосуванні.
«1. Парламентська Асамблея стурбована гуманітарною ситуацією, яка є наслідком нинішньої російської війни проти України, що триває в деяких районах Донецької та Луганської областей, окупацією та спробою анексії Криму Російською Федерацією. Понад 4 мільйони людей потребують гуманітарної допомоги. Збройний конфлікт забрав життя більше 10 000 людей. Кількість людей, постраждалих під час війни, становить понад 24 000. Крім того, більше 1,6 мільйонів осіб переселені і майже півмільйона людей шукають притулку в інших країнах, більшість з них – в Російській Федерації. Асамблея закликає всі держави-члени активізувати свою політичну співпрацю, щоб покласти край цьому конфлікту та стражданням цивільного населення.
2. Асамблея особливо стурбована тривожною гуманітарною ситуацією на окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, що загострюється обмеженнями, накладеними нелегальними збройними угрупованнями, на свободу пересування та доступ до отримання гуманітарної допомоги. Населення страждає через відсутність безпеки, проблеми з водою та енергопостачанням, доступу до соціальних пільг та медичної допомоги.
3. Асамблея бере до уваги новий закон України “Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецьку та Луганську”, прийнятого Верховною Радою України 18 січня 2018 року. Цей закон визначає державну політику щодо відновлення суверенітету України на тимчасово окупованих територіях, сприяє захисту прав та свобод громадян України, які мешкають на цих територіях у Донецькій та Луганській областях, в тому числі задоволення їх соціальних, економічних та культурних потреб та гарантій права громадян України на їх майно на тимчасово окупованих територіях.
4. Асамблея висловлює жаль з приводу того, що після прийняття її Резолюції 2067 (2015) про обмін та звільнення захоплених осіб під час війни в Україні, не було досягнуто значного прогресу. Процес обміну захопленими особами був дуже політизований та заблокований представниками незаконних збройних формувань Донецької та Луганської областей у робочій групі з гуманітарних питань Мінської тристоронньої контактної групи з питань України. Немає механізму, який би забезпечував підтримку людям, які були звільнені з полону, або сім’ям полонених осіб. Асамблея вітає зусилля української влади щодо вирішення питання полонених шляхом одностороннього звільнення деяких із цих людей. Разом з тим, Асамблея вітає довгоочікуваний обмін полоненими між Києвом та керованими Росією силами у грудні 2017 року та закликає всі сторони продовжувати переговорний процес з метою надання можливості всім полоненим повернутися незабаром до своїх домів.
5. Асамблея висловлює жаль з приводу того, що Російська Федерація продовжує ігнорувати Резолюцію 2133 (2016 р.) і не виконує жодної з вимог, скерованих російській владі.
6. За оцінками Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) з початку війни близько 1 500 людей пропали без вісті і понад 650 випадків залишаються невирішеними. Асамблея вітає подання до українського парламенту законопроекту про статус зниклих безвісти і сподівається на його швидке ухвалення. Вона також висловлює свою вдячність МКЧХ за його допомогу сім’ям зниклих безвісті людей, а також важливу роботу з відстеження, ексгумації, виявлення залишків та збору судово-медичної інформації.
7. Асамблея рішуче засуджує російську політику зміни демографічного складу населення незаконно анексованого Криму, змушуючи проукраїнське населення та, зокрема, кримських татар, залишити свою батьківщину, одночасно збільшуючи міграцію російського населення на півострів, і закликає Російську Федерацію покласти край цим репресіям. Асамблея наголошує, що цю російську політику слід розглядати як порушення статті 49 Женевської конвенції IV, згідно з якою особисті чи масові насильницькі переміщення, а також депортації захищених осіб з окупованої території на територію держави-окупанта або до будь-якої іншої країни, окупованої чи ні, заборонено, незалежно від мотивації. З часу окупації в 2014 році в Криму зникли 44 українців: 6 з них були виявлені загиблими, 17 – звільнено з-під варти, 2 осіб засуджено та 19 – досі вважаються такими, що пропали безвісті. Проблема приватної власності в Криму стала дуже гострим питанням, особливо для людей, які купили свої будинки або квартири до російської окупації. Близько 600 чоловік у Севастополі отримали рішення суду про скасування своїх договорів купівлі-продажу. Ця практика є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права.
8. Асамблея вважає, що ситуація з людьми, які були переміщені внаслідок війни та анексії Криму Російською Федерацією, залишається важливою проблемою для уряду України. Вона також вважає, що прийняття комплексної стратегії для внутрішньо переміщених осіб (ВПО), забезпечення їх політичних та соціальних прав, а також їх інтеграція повинні бути одними із пріоритетних завдань уряду.
9. Тому Асамблея закликає всі сторони війни:
9.1. поважати цивільний характер інфраструктури та забезпечити захист цивільних осіб та повний доступ до основних послуг;
9.2. звільнити та обміняти всіх військовополонених та людей, затриманих під час війни, і обміняти всі останки;
9.3. надавати сім’ям зниклих осіб необхідну допомогу у пошуку та, у відповідних випадках, виявленні залишків своїх близьких у тісному співробітництві з МКЧХ;
9.4. створити спільну робочу групу для вирішення проблеми осіб, що пропали, та забезпечення її ефективного функціонування, включаючи представників України, Російської Федерації, МКЧХ та незаконних збройних сил Донецької та Луганської областей;
9.5. вживати термінові заходи для позначення всіх районів, забруднених вибухонебезпечними залишками війни, та організувати спеціальні операції з їх вивезення;
9.6. відкрити нові пункти перетину, зокрема контрольно-пропускний пункт у Золоте в Луганській області.
10. Асамблея наполегливо закликає російську владу:
10.1. припинити всю фінансову та військову підтримку незаконних збройних груп у Донецькій та Луганській областях;
10.2. припинити визнавати паспорти та будь-які інші документи, у тому числі судові рішення та документи, що підтверджують права власності, видані на територіях, контрольованих незаконними збройними формуваннями Донецької та Луганської областей;
10.3. дотримуватись всіх своїх зобов’язань згідно з міжнародним правом як держава-окупант, та гарантувати повагу прав людини та безпеку усіх людей, які проживають в окупованому Криму;
10.4. скасувати заборону Меджлісу кримськотатарського народу, як наказав Міжнародний Суд з питань тимчасових заходів у справі “Україна проти Росії” (19 квітня 2017 року), а також заборону в’їзду її керівників, оскільки Меджліс є законним органом кримськотатарської громади;
10.5. звільнити всіх українських ув’язнених, затриманих та ув’язнених у Російській Федерації та анексованому Криму під час війни, поважаючи їх права та свободу, і, до тих пір, поки вони не будуть звільнені, дозволити проведення незалежного огляду їх стану здоров’я та умов тримання під вартою міжнародними спостерігачами та міжнародними організаціями;
10.6. забезпечити безперешкодний доступ до анексованого Криму міжнародним організаціям, міжнародним органам моніторингу та неурядовим організаціям з прав людини;
10.7. використати свій вплив на збройні групи, що контролюють території Донецької та Луганської областей, щоб закликати до звільнення всіх захоплених осіб;
10.8. припинити політику зміни демографічного складу населення анексованого Криму шляхом переміщення власного населення з російської території на півострів;
10.9. відмовитися від насильницького випуску російських паспортів громадянам України, які проживають в анексованому Криму, і зупинити насильницьку депортацію громадян України без російських паспортів із анексованого Криму;
10.10. виконати в повному обсязі всі вимоги, викладені в Резолюціях Асамблеї 2132 (2016) та 2133 (2016) про припинення військової агресії проти України та відновлення її територіальної цілісності;
10.11. виконати в повному обсязі всі вимоги, викладені в Резолюціях Асамблеї 1990 (2014), 2034 (2016) та 2063 (2015), для забезпечення прав меншин у Криму.
11. Асамблея наполегливо закликає українську владу:
11.1. привести Кримінальний Кодекс та Кодекс кримінально-процесуального права України у відповідність до положень міжнародного гуманітарного права та міжнародного кримінального права;
11.2. якнайшвидше ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду, що дозволить провести ефективне розслідування конкретних випадків порушень міжнародного гуманітарного права під час війни в Україні;
11.3. звільнити всіх російських в’язнів та осіб, затриманих незаконними збройними угрупованнями Донецької та Луганської областей та ув’язненими в Україні під час війни, поважаючи їх права та свободу, і, до тих пір, поки вони не будуть звільнені, дозволити провести перевірку їх стану здоров’я та умов утримання незалежними міжнародними спостерігачами;
11.4. переглянути Закон “Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях”, щоб він базувався на Мінських угодах та повністю забезпечував соціальний захист та основні гуманітарні потреби цивільного населення на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей;
11.5. прийняти законодавство про гуманітарний видобуток корисних копалин;
11.6. переглянути Закон про гуманітарну допомогу для полегшення надання гуманітарної допомоги на територіях, що зазнали впливу війни;
11.7. надавати необхідні фінансові ресурси місцевим адміністраціям, відповідальним за допомогу ВПО та іншим жертвам війни;
11.8. затвердити урядову програму надання допомоги сім’ям зниклих та полонених осіб під час війни в Україні, а також сім’ям людей, затриманих та ув’язнених російською владою в анексованому Криму та на території Російської Федерації під час війни;
11.9. розробити, затвердити та профінансувати Державну програму психологічної допомоги військовим та цивільним особам, які страждають від посттравматичного стресового розладу;
11.10. розробити національний механізм компенсації для постраждалого цивільного населення, яке було поранене або чиї родини загинули під час війни;
11.11. забезпечити механізми гарантування права голосу вимушених переселенців на всіх виборах, у тому числі на місцевому рівні;
11.12. надати громадянам України інформацію про процедури легалізації та міжнародного захисту мігрантів та шукачів притулку в Європі;
11.13. забезпечити право на адекватне житло та вирішення житлових питань для вимушених переселенців, включаючи прийняття законодавчої бази для запровадження та впровадження різних типів житлових програм;
11.14. спростити процедуру отримання соціальних та пенсійних виплат шляхом відключення їх від процесу реєстрації ВПО, зокрема шляхом внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України № 365, 505 та 637, а також інших відповідних нормативних актів;
11.15. впровадити адміністративні процедури для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, для регулювання їх цивільної документації;
11.16. розробити механізм забезпечення прав людей, які покинули Україну після початку війни у 2014 році, і, зокрема, забезпечити, щоб вони не перебували під загрозою відсутності громадянства.
12. Асамблея просить Банк розвитку Ради Європи створити доступні кредитні програми, які будуть використовуватися для підтримки житлових проектів для вразливих верств населення в Україні, включаючи вимушених переселенців, які потребують постійного житла, проектів реконструкції та медичних та освітніх закладів в найбільш спустошених районах.
13. Асамблея закликає уряд України розглянути можливість приєднання до Банку розвитку Ради Європи і перед цим до співпраці з іншими державами-членами Банку при розробці проектів допомоги для підтримки житлових потреб ВПО в Україні.
14. Асамблея закликає держави-члени Ради Європи забезпечити чесний та недискримінаційний розгляд заяв про міжнародний захист громадян України в Європі, беручи до уваги всі індивідуальні обставини, зокрема особливі потреби вразливих людей, які рятуються від війни чи репресій.
15. Асамблея закликає міжнародне співтовариство скликати міжнародну гуманітарну конференцію з питання України з метою залучення фінансування для плану надання гуманітарної допомоги та розробки стратегій координації гуманітарної допомоги.
Джерело
