By У Парламентській асамблеї Ради Європи ухвалили резолюцію з рекомендаціями Україні щодо закону про освіту в частині мов національних меншин. За відповідну резолюцію проголосували 82 делегати, утримались 17, проти 11. Перед голосуванням до проекту резолюції було внесено багато поправок.
Резолюція 2189 (2017)
Новий український закон про освіту – головна перешкода для викладання рідних мов національних меншин.
Парламентська Асамблея
- Парламентська Асамблея стурбована статтями, що стосуються навчання мовами меншин, нового Закону про освіту, прийнятого Верховною Радою України 5 вересня 2017 року та підписаного 27 вересня 2017 року президентом України Петром Порошенком.
- Різні сусідні країни стверджували, що цей акт порушує права осіб, які належать до національних меншин, і піднімає чутливі юридичні питання щодо відповідності українській правовій системі. Асамблея шкодує через відсутність реальних консультацій з представниками національних меншин в Україні щодо нової редакції статті 7 Закону, прийнятого Верховною Радою. Асамблея зазначає, що українська влада подала текст Закону про освіту до Європейської комісії за демократію через право (Венеціанська комісія) для отримання висновку, який повинен бути наданим до кінця 2017 року; проте Асамблея висловлює невдоволення тим, що цей крок не був зроблений до прийняття Закону про освіту. Крім того, Асамблея знає, що в березні 2017 року Консультативний комітет з Рамкової конвенції щодо захисту національних меншин підтвердив свій висновок щодо України (4-й цикл), який повинен стати доступним для громадськості на початку 2018 року, і що доповідь про Україну, представлена Комітетом експертів Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ETS № 148) розглядається Комітетом міністрів.
- Асамблея приймає до уваги серйозні занепокоєння, висловлені стосовно ряду юридичних питань. Вона вважає, що важливо виконувати зобов’язання, що базуються на основі Європейської конвенції з прав людини (ETS № 5), Рамкової конвенції про захист національних меншин (ETS № 157, “Рамкова конвенція”) та Європейської хартії для регіональних мов або мов меншин та допомогти відновити конструктивний діалог між різними зацікавленими сторонами. У цьому відношенні три взаємопов’язаних принципи мають служити орієнтиром для зацікавлених сторін з метою досягнення більш узгоджених домовленостей.
- Перше з них полягає в тому, що знання державної мови є фактором соціальної згуртованості та інтеграції і держави мають законне право сприяти вивченню офіційної мови та вимагати, щоб державна мова була мовою освіти для всіх.
- Другий принцип зазначений Консультативним комітетом з Рамкової конвенції: “Мова є важливим компонентом індивідуальної та колективної ідентичності. Для багатьох осіб, які належать до національних меншин, мова є одним з основних факторів ідентифікації їх самих та їхніх меншин”. Таким чином, коли держави вживають заходів для розвитку офіційної мови, вони повинні відбуватися одночасно із заходами щодо захисту та сприяння розвитку мов національних меншин. Якщо цього не зробити, результатом стане асиміляція, а не інтеграція.
- Третім принципом є недискримінація. Цей принцип не тільки стосується визнання та ефективного захисту прав осіб, що належать до національних меншин, як це передбачено Рамковою конвенцією, а також конкретних прав, закріплених у Європейській хартії для регіональних мов або мов меншин, а також “здійснення будь-якого права, встановленого законом”, відповідно до Статті 1 Протоколу № 12 до Європейської конвенції з прав людини (ETS № 177).
- Для Асамблеї ці три принципи є важливими елементами більш широкої концепції, яка має надзвичайно важливе значення, і яка фактично є основою для всієї Рамкової конвенції – поняття “спільного життя”.
- Виходячи з вищезгаданих принципів та загальної концепції “спільного життя”, нове законодавство не видається таким, що створюватиме належний баланс між офіційною мовою та мовами національних меншин.
- Зокрема, новий закон спричиняє значне скорочення прав, раніше визнаних “національними меншинами” щодо їхньої власної мови навчання. Ці національні меншини, які раніше мали право володіти одномовними школами та повноцінними навчальними програмами рідною мовою, тепер опиняються в ситуації, коли навчання на їхніх рідних мовах (разом із навчанням українською мовою) може проводитись лише до завершення початкової освіти. Для Асамблеї це не сприяє “проживанню разом”.
- При плануванні здійснення реформи необхідно забезпечити гнучкість, щоб уникнути поспішних змін, що завдають шкоди якості навчання, що надається учням та студентам, які належать до національних меншин.
- У цьому відношенні трирічний перехідний період може виявитися занадто коротким. Тому Асамблея наполегливо закликає українські органи влади також запровадити гнучкість щодо тривалості процесу та забезпечити укладення домовленостей, пристосованих до конкретних обставин відповідних громад та ситуації на різних територіях.
- Асамблея знає, що україномовні меншини в сусідніх країнах не мають права на одномовне навчання на їхніх рідних мовах і не користуються положеннями, які спрямовані на сприяння двомовному навчанню. Тому Асамблея рекомендує владі сусідніх країн, які законно закликають до захисту своїх меншин, продемонструвати готовність запропонувати українським громадам, які проживають у їхніх країнах, подібні домовленості до тих, яких вони вимагають для своїх меншин.
- Асамблея рекомендує Україні розглянути найкращі практичні методи держав-членів Ради Європи у сфері навчання офіційним мовам з використанням спеціальних методів навчання, призначених для шкіл з використанням регіональних мов або мов меншин як мови навчання.
- Асамблея вирішує слідкувати за подіями в Україні щодо захисту та просування регіональних мов та мов меншин.
- Асамблея просить українську владу повною мірою виконати майбутні рекомендації та висновки Венеціанської комісії та відповідно до цього змінити новий Закон про освіту.
