Патріоти та космополіти

Частина українців стверджує, що ніколи не переїде в іншу країну, інша ж орієнтується на життя за кордоном. Прийнято називати перших патріотами, а в патріотизмі останніх сумніватись.

Потрапити в іншу країну зараз просто, процес перетину кордонів стає дедалі легшим. Народилося та зростає покоління українців, для яких поїхати за рубіж простіше, ніж для людей, народжених у СРСР, відвідати райцентр. Нівелюються, здавалося б, вічні цінності: батьківська хата, могили предків, прагнення сконати на рідній землі…

Космополіти, громадяни світу, покоління без батьківщини. Чи загрожує це українській державності або ж ідентичності?

Громадянин Всесвіту

Не секрет, що сучасна молодь із задоволенням і без страху подорожує світом, зі шкільного віку готується до навчання в іноземних вишах, мріє працювати та жити за кордоном. Це викликає осуд у певної категорії старших людей, які звинувачують молодих у втраті духовності, національної ідентичності й навіть у зраді. У цих звинуваченнях є частка правди. Молодь, не лише українська, а й у цілому світі, усе менше прив’язується до територій, не приймає місце народження як вирок прожити тут усе життя, а шукає для себе кращих умов, місця та країни, де буде почувати себе комфортніше. Молоді люди тікають від безглуздої, на їхню думку, боротьби за краще життя вдома, війни із корупцією, за незалежність, із зовнішнім ворогом. Не кожен готовий витратити на це свій вік або й того більше – віддати життя. Отже, звинувачення, що лунають на їхню адресу від старших людей, можна було б вважати справедливими, але…

Уже згадувалося, що втрата прив’язаності до місця – це загальносвітова тенденція, тому винні не тільки наші діти. Життя у світі змінюється, здебільшого стає простішим та комфортнішим. Новітні технології дали можливість працювати на свою країну дистанційно, не проживаючи в ній.

Люди, які впевнені, що мають причини звинувачувати молодь у втраті патріотизму, повинні запитати себе: “Що ж таке патріотизм?” Можливо, патріотизм – це прожити вік у своїй країні, обкрадаючи її? Патріотизм – давати або вимагати хабарі, купити дитині диплом, щоби працювала на хорошому місці, але вдома, в Україні?

Заробітчани привозять додому валюту та витрачають її тут. Діаспора, яка також могла б потрапити під потік нарікань, щодня доводить свій патріотизм, перераховуючи рідній державі солідні суми та завозячи гуманітарну допомогу. Діаспора плекає українську культуру за кордоном, лобіює інтереси держави в інших країнах.

Отже, бути патріотом батьківщини, проживаючи за кордоном, можна, і з цим важко сперечатись.

Патріоти

До тих, хто залишається в країні й лише через це вважає себе патріотом, є низка запитань. Є тисячі випадків, коли українці, які давно жили за кордоном або навіть народилися там, приїхали в Україну, щоби боронити її зі зброєю в руках. Та є й десятки тисяч випадків, коли “патріоти”, які мешкають тут, ховалися від мобілізації. “Росія – щоби вона згоріла!” “Герої не вмирають!” Щира молитва в церкві за солдатів на передовій, але: “Я свою дитину туди не пущу! Нехай депутати своїх посилають!” Вкрасти мільйон і дати “на АТО” тисячу. Поспівчувати військовому, але здерти з нього, як за двох, “бо зараз військові хорошу зарплату отримують”. Покричати про клятих москалів та поїхати до Росії на заробітки… Патріотизм на словах та на ділі може сильно різнитись.

Де моя батьківщина?

Чим же загрожує космополітизм молоді? Відповідь однозначна – нічим. Чи виросте дитина українцем, залежить від виховання, від того, як поводять себе батьки, яких підліток буде наслідувати. І могили предків тут ні до чого, бо є й такі, що не доглядають їх, проживаючи по сусідству. Дайте дітям патріотичне виховання, підкреслене власним прикладом, і не переживайте за них. Це допоможе їм і за кордоном, бо в інших країнах більше поважають людей, які зберегли свою національну ідентичність. Коли там вашу дитину запитають, звідки вона родом, і почують у відповідь – з України, до її власного авторитету додасться повага до країни, яка пройшла крізь революцію та стримує натиск російських військ, у якої сильні традиції й культура. Ви зацікавлені у величі України, і ті, хто їде за кордон – теж.

Тому якщо ваша дитина вчиться або живе за кордоном, ви маєте постаратись, щоби справи в Україні йшли добре. Ви повинні боротися за Україну із подвійною силою. Покращення справ удома дасть вам шанс на те, що дитина повернеться й захоче жити поруч із вами, і приїде вона із фінансовим капіталом, заробленим за кордоном, та знаннями, які не змогла б здобути тут. Не тримайте молодь примусом – удержіть власним прикладом. І не нарікайте на відсутність у молодих людей патріотизму. Батьківщина повинна бути не під ногами, а в серці.