By Брудна гра: вбивчі паразитарні оси руйнують життя молодих павуків, беручи під контроль їхній розум, змушуючи ставати самітниками, а потім поїдають їх живцем – пише Йошуа Рапп Лерн у журналі Scientific American.
У певній частині Латинської Америки живе один особливий різновид павуків – у колоніях, що налічують тисячі особин. Павуки Anelosimus eximius мешкають у подібних на кошики мережах завширшки навіть 8 м, підвішених на рослинах трохи вище від найнижчого поверху лісу; вони спільно охороняють свої яєчка і виховують потомство. Колонія співпрацює під час полювання на велику здобич, як-от цвіркуни, які іноді попадаються у мережу, коли заплутуються у вертикальних нитках. “Для тих комах це може стати кошмаром”, – говорить Філіп Фернандез-Фурньє, докторант у Simon Frase University, що у Британській Колумбії.
Але Фернандез зауважив вид бджоли, що раніше не мала ні імені, ні згадок у науковій літературі, яка здатна схилити цих соціальних павуків до того, щоб вони виконували її волю. І це ще більший кошмар. Ці комахи, що паразитують на павучій молоді, будують свої гнізда поблизу павучих мереж, скоріш за все чекаючи, поки молодий павук віддалиться від своєї колонії. Оси вибирають молодих павуків, оскільки у них м’якіший панцир і вони менш пробивні, як це окреслив головний автор праці Фернандез-Фурньє у статті в Ecological Entomology.
Науковці не знають, як личинкам вдається причепитися до павука, але якщо вони вже на ньому опиняться, то починають живитися його очеревиною. В міру того, як личинка росте, вона починає контролювати мозок молодняка, спричиняючи те, що павук віддаляється від колонії, яка гарантувала його безпеку. Потім молодий павук тче кокон, що ізолює його від зовнішнього світу. Личинка закінчує свій життєвий цикл, поїдаючи жертву до решти і використовуючи виткану нею мережу для будови власного кокону, в якому потім перетворюється в дорослу особину.
Фернандез-Фурньє вважає, що личинка оси найімовірніше виділяє хімічні субстанції, які активують специфічні гени у господаря, викликаючи антисоціальну поведінку. Інші споріднені з цим різновидом павуки є менш соціалізованими і покидають колонію замолоду. Ендрю Форбс, біолог, асоційований професор в University of Iowa, котрий не був задіяний у дослідженнях Фернандеза-Фурньє, каже, що личинка оси, яка контролює розум павука, може активувати ту приспану генетичну лінію. Павуки могли еволюціонувати в напрямку соціальної поведінки, щоб захищатись від агресорів, але паразити “перетягнули” генетику на свій бік. “Можна про це подумати, як про еволюційну гонку озброєнь між павуком і паразитом”.
