By Ми їмо більше й охочіше, коли під час трапези бачимо власне відображення у дзеркалі, – пише Аріадна Цьонжеля в журналі “świat Nauki”.
“Кажуть, що в єдності сила, а дві голови краще, ніж одна. Але насправді процеси, що відбуваються в групі, є значно складнішими, тому зовсім необов’язково, що більша кількість людей позитивно впливає на ефективність праці чи прийняття розумних рішень. Одним з багатьох явищ, які розвиваються в групі, є “суспільна фасилітація”, коли присутність інших має мобілізаційний вплив. Такий ефект стосується легких завдань або добре завчених. Отже, це може бути проста робота чи фізичні вправи, що виконуються в присутності інших осіб, або виступ перед публікою. Наприклад, музикант, що грає добре вивчений твір, виконує його краще на концерті, аніж на самоті. Це явище стосується також і тварин, як от тарганів, котрі швидше долають лабіринт в товаристві. Зовсім навпаки відбувається у випадку важких або нових завдань – тут рівень виконання у групі є складнішим, ніж на самоті.
Подібні правила стосуються й їжі. Під час застілля, особливо з друзями чи родичами, ми їмо більше і охочіше. Доктор Рюзабуро Наката і доктор Нобуюкі Каваї, науковці з Наґойського університету в Японії, провели експеримент, щоб визначити мінімальні умови для виникнення ефекту “суспільної фасилітації їжі”.
Під час експерименту особи старшого віку (більше 60-ти років) їли попкорн. У першій групі досліджень трапеза відбувалась перед дзеркалом, а у іншій – перед екраном із зображенням стіни чи фотографію їх самих, коли вони їдять. З’ясувалось, що перед дзеркалом і фотографією піддослідні з’їдали більше попкорну і краще оцінювали його смак. Результати досліджень було опубліковано 19 травня на сторінках “Physiology and Behavior”.
За словами доктора Нобуюкі Каваї, людей похилого віку обрали для експерименту тому, що у них радість від їжі пов’язана з якістю життя, а часте харчування наодинці – з депресією і втратою апетиту. На думку дослідників, результати вказують на можливий спосіб підвищення задоволення від їжі і, як наслідок, загальної якості життя самотніх осіб, що пережили втрату близьких або розлуку”.
