By 
Перша світова війна, що закінчилась у 1918 р. перемогою країн Антанти (Великобританія, Франція, США, Росія до Берестейського миру) над Центральними державами (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина), не лише зруйнувала фінансові системи європейських країн, але й вплинула на трансформацію світової економічної думки щодо випуску і забезпечення паперових грошових знаків. Саме катастрофічне знецінення валюти спричинило перехід на нову форму організації державних фінансів у всьому світі, основні засади якої є базовими й сьогодні.
На початку війни (1914 р.) номінальна вартість паперових грошей усіх розвинених країн вказувалася на них у золотому співвідношенні, а валюту певної держави забезпечував її золотий запас. На міжнародному рівні на межі ХІХ-ХХ століть таку організацію державних фінансів регулював механізм золотого стандарту, що передбачав вільний рух золота. У цій системі було також поняття експортної золотої крапки, тобто встановлення такого курсу іноземної валюти, понад який її не купували, а експортували золото в іншу країну, щоб там провести розрахунки.
Тогочасний економіст М. Тимофіїв так пояснював зміст класичної фінансової політики: “…У всіх держав було завжди бажання унормувати цю систему так, щоб кількість грошей була пристосована до справжніх потреб народного господарства та щоби їхня вартість була стабільною. Практика ряду останніх десятиліть показала, що ця стабільність і твердість курсу грошей кожної країни на міжнародньому ринку найкраще досягається тоді, коли курс паперових грошей або банкнотів стоїть нарівні зі своїм золотим парітетом, і тому удержання системи парітетів стало одним з головніщих і найтяжчих завдань політики нотних банків… Зібрання по можливости більших запасів золота стало одним з домінуючих мотивів банкової діяльности”. Це твердження базувалося на прийнятій більшістю тодішніх економістів субстанціональній (“металічній”) теорії фінансової організації, по якій і нанесла удару Перша світова війна.
За час бойових дій (станом на кінець 1917 р.) внутрішній і зовнішній борг Російської імперії зріс на понад 27 млрд руб. (на початку 1913 р. державні борги імперії становили 8 млрд руб.). Також Росія випустила 12 млрд паперових рублів, що не були забезпечені ні золотом, ані виробленими товарами. Паперово-грошова інфляція спричинила падіння рубля, який на початку 1918 р. оцінювався лише у 15 коп. відповідно до золотого запасу Державного Банку і лише в 7 золотих коп. щодо захопленого шаленою спекуляцією товарного ринку.
З приходом до влади більшовиків радянський Наркомат фінансів розпочав активний випуск “дешевих” грошей, що не були нічим забезпечені. Внаслідок цього вартість золотого довоєнного рубля на початку 1918 р. проти аналогічного періоду в 1917 р., згідно всеросійського індексу статистики, збільшилася з 2,93 до 20,46 одиниць, а наприкінці 1918 р. сягнула 164 одиниць. Вартість рубля падала і в Європі: у січні 1917 р. на Стокгольмському валютному ринку за 100 руб. давали 192 шведські крони, у грудні їхній паритет становив вже 44 крони, а на початку1918 року котирування чека на рублі взагалі було офіційно припинено.
Війна суттєво вдарила й по фінансовій системі Франції. Наприкінці 1917 р. золотий запас Французького банку становив приблизно 5 млрд франків, а випуск банкнот досяг 21 млрд франків. Отже, як вважав перший директор Державного банку УНР М. Кривецький, “з складання цих фактів витікає, що, по-перше, війна розбила упередження, в силу якого курс банкнотів визначався золотими запасами національного банку; по друге, золоті запаси емісійних банків надто мізерні для того, щоб крити суми по військовим видержкам і, по третє, більшість воюючих країн надто переповнені паперовими грошима для того, щоб ці країни могли повертатися шляхом колосальних жертв до золотої валюти, що не має ніякого практичного значення”. У такий спосіб війна довела правильністьфункціональної теорії, згідно з якою вартість національної валюти найперше опирається на виробничий потенціал держави, її промислове й надрове майно тощо. В основу вартості національної валюти державний авторитет і “перспективу праці” заклала й економічна теорія Кнаппа.
Після війни гіперінфляція охопила Австрію і Угорщину (які програли), Польщу та інші європейські держави. У березні 1919 р. у Відні англійський фунт стерлінгів коштував 113 австрійських крон (хоча і його вартість за час війни знизилась на 20-25%), а 100 українських карбованців – 160-170 крон.
Після поразки у війні на Німеччину чекала фінансова прірва. До цього долучилися й держави-переможниці (країни Антанти, особливо Франція), які намагались коштом переможених налагодити свій фінансовий стан. Вартість німецької марки катастрофічно впала: у 1914 р. американський долар коштував 4,2 марки, а в 1918-му – 8 марок. 27 квітня 1921 р. союзники надали німецькому урядові тоді вже Веймарської республіки шалений рахунок репараційних виплат – 132 млрд золотих марок. Ця сума суттєво перевищувала податкозборчі можливості Німеччини, яка й без того мала величезний бюджетний дефіцит. Держбюджет Веймарської республіки 30 липня 1920 р. становив понад 239 млрд марок та 72 млрд марок паперових грошей. Щоб сплатити рахунки, Німеччина запустила друкарський верстат, унаслідок чого у 1922 р. ціни в республіці зросли на 5470%, а у 1923 р. – у 1,3 трлн разів. Фунт[1]масла коштував 1,5 млн марок, м’яса – 2 млн, одне яйце – 60 тис. марок. Як свідчить Р. Вільямс, “ціни росли так швидко, що офіціанти декілька разів змінювали їх в меню під час сніданку. Іноді відвідувачі ресторанів платили за обід вдвічи більше тої ціни, котра значилася в меню, коли вони тільки робили замовлення”.
Перша світова війна спричинила у Європі величезні фінансові збитки та водночас прискорила перебудову буржуазних країн у напрямку становлення “капіталізму з людським обличчям”(соціального капіталізму), остаточно зруйнувала упередження про обов’язкове “золоте підґрунтя” успішного функціонування фінансового господарства й валютної стійкості. Золото відтоді перестало бути домінантою у економіці. Війна дорогою ціною прискорила еволюцію світового фінансового ринку, підштовхнувши Європу і Америку до вдосконалення своїх економічних систем. Результати цих перетворень сьогодні втілені у моделях ведення державних і банківських фінансів США, Канади, Великої Британії, Франції, Німеччини та інших країн.
Сучасна міжнародна дійсність підтверджує закономірність впливів геополітичної нестабільності (надто — пов’язаної з локальними, а тим паче з глобальними військовими конфліктами) на фінансове господарство усіх держав світу та курсу їхніх валютних систем і грошових знаків й залежать вони не лише від стану ринку енергоносіїв, тактики і стратегії економічної політики тих чи інших провідних держав тощо, а й від рівня суспільнополітичної стабільності в певній країні чи регіоні, а особливо від стану військово-політичної напруги чи її відсутності на тому чи іншому терені – як у державі (меншою мірою), так і в обширі світового масштабу.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
