Перший декабрист нової Росії

Перший декабрист нової Росії
У грудні 1825-го на Сенатську площу в Санкт-Петербурзі вийшли тисячі військових, щоби вимагати ухвалення Конституції та скасування кріпацтва. У 2020-му на Червоній площі в Москві на протест спромігся лише один курсант. Чи підуть за його прикладом інші російські військові?

 На параді, присвяченому нападу Німеччини на СРСР, що пройшов 24 червня в Москві, трапився інцидент, який російські ЗМІ відразу записали в розряд “прикрих випадковостей”. 22-річний курсант Микита з українським прізвищем Єрошенко напав на машину Федеральної служби охорони та прикладом вибив у ній скло. Микиту відразу затримали, а його дії списали на нервовий зрив: хлопця начебто збиралися зняти із параду, бо він ішов не в ногу. А з мережі тим часом спішно видаляли повідомлення та коментарі, де росіяни припускали, що це був одиночний протест курсанта проти змін у Конституції РФ, завдяки яким Путін хоче перетворитися на пожиттєвого правителя Росії, практично царя.

Одного разу російські військові вже поставали проти узурпації влади царевичем Миколою, який не мав права займати трон, оскільки законним правителем мав стати його старший брат Костянтин. Цей бунт увійшов у історію як повстання декабристів. Його масштаб неможливо порівнювати з одиночним протестом і, здається, проводити паралелі немає з чим. Але це лише на перший погляд.

Які події передували повстанню? Війна із Наполеоном, під час якої багато російських солдатів та офіцерів побували за кордоном і змогли на власні очі побачити, наскільки низький рівень життя росіян та наскільки країна відстає в розвитку у порівнянні з європейськими державами. Повернувшись із війни, військова еліта вирішила змінити владу в країні, вимагала скасувати кріпацтво, ухвалити Конституцію, зменшити строк служби в армії до 15 років.

Чи все влаштовує російських солдатів та офіцерів зараз? І чи готові вони боротися за свої права так, як декабристи в далекому 1825 році? Щоби зробити висновок, треба проаналізувати ситуацію, в якій опинилися військові під час правління новітнього царя Путіна.

Солдати, на яких не зважають?

Заяви Путіна та міністра оборони Сергія Шойгу про ледь не щоденне зміцнення російської армії та турботу про військовослужбовців – це відверта брехня. Середня зарплата російського військового становить 30 тис. рублів – це трохи більше, ніж 11 тис. гривень. Цього року прем’єр-міністр Росії Михайло Мішустін заявив про підняття заробітної плати військовослужбовцям та силовикам на 3%, тобто в середньому на 330 грн. Сума, м’яко кажучи, не вражає і є суто декларативною.

Звичайно, військові не одержують “голу” зарплату. Є надбавки за вислугу років – 11-39%, кваліфікацію – 6-29%, секретність – 66%, специфічні умови служби – 100%, надбавка за виконання спеціальних завдань – 100%, особливі досягнення – 100%.

Надбавку за особливі досягнення отримують лише генерали. За виконання спеціальних завдань – тільки спецагенти та іноді групи спецназу. Надбавку за специфічні умови, яку виплачували всім, хто воював у Сирії та Лівії, нещодавно перестали давати. А військовим, які воювали проти України, її взагалі ніколи не давали. Яка надбавка? Кліматичні умови ті самі.

Виїзди на війну перестали вважати спецопераціями і прирівняли до звичайних відряджень. Окрім того, командування прийняло рішення прогнати через “гарячі точки” якомога більше військових, щоби ті здобули бойовий досвід. А де ж узяти гроші на таку кількість?

Якщо раніше російські військові навіть хабарі давали, щоби потрапити в Сирію та Лівію й там підзаробити, то тепер намагаються уникнути цих відряджень. Охочих воювати в Україні ще менше. Преференцій ніяких, а перспектива загнути цілком реальна.

Труднощі із державними виплатами мають абсолютно всі сім’ї військовослужбовців, які не повернулись із бою. Здебільшого їх записують як померлих від серцевого нападу. Росія визнає тільки тих загиблих, обставини смерті яких важко приховати, як-от пілотів літаків та гелікоптерів, які “розбились у наслідок аварії”.

Так, у 2018-му вдовам військовослужбовців із Чити Тетяні Єліній та Ельвірі Михайловій відмовили у виплаті компенсацій за нагороди, пояснивши це так: “На компенсації мають право діючі військовослужбовці, а оскільки Єлін та Михайлов загинули в Сирії, то втратили це право”. Вдовам довелося доводити свою правоту в суді. Жінки виграли суд, але згодом Східно-Сибірський окружний військовий суд скасував рішення про виплату вдовам компенсацій.

Очікувати змін на краще російським військовим навряд чи варто, оскільки цього року Путін, звертаючись до випускників військових вишів, сказав: “Ми будемо робити все необхідне, щоби забезпечити вам достойні умови служби та життя”. Формулюванням “робимо все необхідне” ще з радянських часів прикривали неспроможність зробити хоч би щось. Просто військовим побоюються сказати: “Денег нет, но вы держитесь”.

Кадрові військові невдоволені міністром Шойгу, який піднявся по лінії ФСБ, але не з середовища військовослужбовців. Його не вважають “своїм”, тож негатив здебільшого приймає саме він. Але якщо Шойгу поганий, то чому його не замінить “хороший” Путін? Цього в армії не розуміють.

Суттєво розохотили росіян служити та воювати військові поразки, зокрема в Україні, де росіяни так і не змогли просунутися далі, зав’язнувши в позиційній війні, а також у Лівії та Сирії, де російські війська зазнали нищівної поразки від турків.

Морально пригнічує росіян і приховування масштабів захворювання на коронавірус в армії. Росія, до речі, теж розробляє вакцину проти вірусу й тестує її на військових “добровольцях”. Про це в інтерв’ю “Московському комсомольцю” розповідав експерт із хімічної та біологічної зброї Ігор Нікулін: “Випробування нових вакцин найчастіше проводиться на військовослужбовцях… Фактично вони зараз виконують свій обов’язок – обороняють нас із вами, перебуваючи на фронті боротьби з цією загрозою”. Але він “забув” розповісти, що в разі відмови військового заганяють служити в найгірші підрозділи без будь-якої надії на кар’єрний ріст.

Кріпаки у військовій формі

З кожним роком військових у Росії все більше обмежують у громадянських правах. Нещодавно Путін видав указ, за яким військовим забороняється користуватися багатьма сучасними гаджетами, спілкуватись із журналістами, поширювати в соцмережах інформацію, з аналізу якої можна визначити їхню належність до збройних сил РФ.

Отже, військовим майже заборонили пишатися тим, що вони військові. Про це можна тільки мовчати. Якщо ж загинеш, поховають тебе таємно, без належної пошани.

Й останнє нововведення: закордонний паспорт військовослужбовця має зберігатись у командира військової частини, у якій він служить. Тобто якщо військовий хоче взяти відпустку та поїхати із сім’єю на відпочинок за кордон, він має іти до свого командира, писати заяву, а командир тоді вирішує, варто відпустити його за кордон чи ні.

У 1762 році строк служби в російській армії скоротили до 25 років, до того солдати служили пожиттєво й мали право лише загинути. Декабристи хотіли скоротити службу до 15 років та вимагали закріплення прав росіян у Конституції. Що робиться зараз? Військові знову обмежені в громадянських правах, причому навіть під час відпустки. Конституція майже скасована новими “поправками” до неї: інститут президентства фактично ліквідований, повернулось єдиновладдя, коли воля монарха – це закон. Іде 2020 рік, а проблеми в Росії ті самі, що й у 1825-му.

Чи можливий у такому випадку військовий бунт? Усі передумови є. На заваді стоїть лише рабська ментальність, яку так важко здолати. Але якщо це станеться, то сучасні військові навряд чи будуть стояти на площі та гинути під вогнем гармат, не наважуючись узяти самовисуванця-імператора “у штики”.

Отже, зараз Микиту Єрошенка називають істеричним хлопчиком, якому “голову напекло”, але може статися так, що за кілька років йому зведуть пам’ятник із написом: “Из искры разгорелось пламя”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


“Слуга народу” за лагідну війну Донбас готують до продажу?