By Супервулкан, котрий дозріваєпід Чилі, є холодним зсередини, і цей факт підважує попередні гіпотези, що пояснювали генезис найбільших на Землі ерупцій лави – пише Шеннон Холл у журналі “Scientific American”.
Гвинтокрил зависнув за кількасот метрів над чілійськими Андами, а його гвинти шалено молотили холодне гірське повітря. Щоразу, коли він перехилявся набік, щоб здійснити поворот, то водночас робив піке на 20 метрів. Бреду Сінґеру тоді здавалося, що гострі вершини швидко наближаються до нього. Двері гелікоптера були відчиненими з одного боку, щоб науковець міг фотографувати. Хоч Сінґер насправді був міцно прикріплений до сидіння, він все-таки не почував себе безпечно під час таких раптових спадів. Нічого дивного – він працював геологом у University of Wisconsin–Madison. Там, у Медісон, терени були пласкими, як стіл.
“Коли я висів над горами, то почувався так, ніби сидів у велетенському roller coaster”,– згадує він. На щастя, краєвиди під ним, від яких перехоплювало подих і які були переповнені слідами давньої вулканічної історії цієї околиці, впливали так, що він забув про страх. У якийсь момент Сінґер і його колеги опинилися над світло-рожевими полями лави, що простягалися на 20 км2– тут з легкістю помістилось би 25 кратерів гавайського вулкану Kilauea. А це був лише фрагмент значно більшої структури. Вулканічний регіон, званий Laguna del Maule, складається із майже 50 застиглих рівнів лави і 70 шарів попелу, котрі оточували світло-блакитне озеро завбільшки 54 км2. Лише з висоти польоту птаха можна оцінити величезні розміри того вулканічного дива – каже Сінґер, котрий проводить дослідження у цьому районі вже понад 20 років. Навколо озера LagunadelMauleрозташоване найбільше у світі скупчення свіжого ріоліту – кислої скам’янілої лави, котра блискавично застигла, і тому відноситься до особливо експлозивних і небезпечних.
Геологи підозрюють, що ці скам’янілі потоки лави і шари пірокластичних осадів є спільним твором від 25 до 30 вулканів, котрі тут були активними упродовж останніх 20 тис. років. Це місце нагадує Сінґерові велику вулканічну структуру Long Valley, що у Каліфорнії, де окрім десятків, а може й сотень “звичайних” експлозій, траплялися й ерупції апокаліптичних розмірів. Відбувалось це 765 тис. років тому. Унаслідок гігантського вибуху у землі виникла діра завбільшки 500 км2. Геологічна схожість Laguna del Maule із тією структурою в Північній Америці, а також факт, що вже впродовж декади ґрунт навколо озера відносно швидко підіймається, може означати, що у Чилі до вибуху готується супервулкан.
Супервулкани належать до найбільш деструктивних натуральних сил на Землі. Під час великих ерупцій у повітря викидається щонайменше 1000 км3 скель і пилу. Це у 2500 разів більше, ніж під час вибуху Mount St. Helens у 1980 році. Нещодавно створені геодезійними техніками образи підземної магматичної комори Laguna del Maule продемонстрували, що якби трапився такий одноразовий вибух, то його масштаб був би подібним до інциденту у Long Valley. Звичайно, може статись і таке, що Laguna del Maule розрядить напругу серією менших ерупцій. Однак він усе ще годиться як модель для досліджень поведінки давніх супервулканів.
Найбільшою цінністю чилійського дива природи є те, що воно формується на наших очах. Цього не можна сказати про інші відомі нам супервулкани. Досі знання на тему гігантів походили виключно з досліджень давно застиглих скель, шарів попелу та інших геологічних артефактів. Такі аналізи нагадують працю детектива. Завдяки їм можна дізнатись про деякі аспекти віддалених у часі подій. Laguna del Maule натомість готується до вибуху сьогодні, даючи науковцям виняткову нагоду вивчити фази народження супервулкану. “Я не знаю, як розвиватиметься акція. При людській пам’яті нічого подібного не відбувалося”, – каже Сінґер. (Хоч поки немає жодних симптомів близької ерупції, уряди Чилі та Аргентини уважно слідкують за всім регіоном. Нічого дивного – у довколишніх містах і містечках мешкають сотні тисяч людей).
Детальне вивчення системи Laguna del Maule у поєднанні зі спостереженнями старіших супервулканів наштовхнуло дослідників на неочікувані висновки: великі підземні комори магми, котрі наповнюють цього монстра, зовсім не є гарячими чанами з рідкою лавою. Усередині них швидше прохолодно, а матерія загалом перебуває у стабільному стані. Щоб дійшло до ерупції, магма у коморі повинна бути розтоплена і виштовхнута в бік поверхні – упродовж максимум кількох декад. Як це відбувається? Як холодна матерія стає дуже гарячою? Останнім часом Сінґер і деякі його колеги звернули увагу на певні явища, які можуть вказувати на те, що топлення магми, розташованої всередині підземної комори, могли б спричинити гарячі бульбашки водяної пари, що підіймаються знизу.
Натомість інші дослідники знайшли у деяких вулканах докази того, що чинником нагрівання є магма, яка напливає з нижчих, більш гарячих рівнів земної кори. Можливо, що спостереження за Laguna del Maule, які проводяться в реальному часі, допоможуть поскладати ці пазли і з’ясувати таємницю найбільших натуральних земних детонацій.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
