By Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
Здається, немає в Україні тих, хто б не чув “Пісню про рушник”, або як ще її називають за першими рядками тексту – “Рідна мати моя”, композитора Платона Майбороди на вірші Андрія Малишка.
Але не всі пам’ятають, що пісня вперше прозвучала у картині режисера Олексія Мішурина “Літа молодії”, яку зняли на кіностудії ім. О. Довженка 1958 року. Прем’єра фільму й пісні, яку виконав Олександр Таранець, відбулася у березні 1959 року. Мелодія і слова “Пісні про рушник” одразу стали популярними, власне як і кінострічка, яку того року переглянуло 36 млн. глядачів. Композитора Платона Майбороду за музику до фільму нагородили першою премією на Всесоюзному кінофестивалі у Києві. До слова, через кілька років, у 1963-му, Олексій Мішурин у співавторстві із режисером Миколою Літусом створить ще один хіт кіностудії ім. О. Довженка – “Королеву бензоколонки”.
Дія стрічки починається на Донбасі, юні Наталя (Світлана Живанкова) та Сергій (Валерій Рудой) випадково знайомляться на вокзалі. Обоє їдуть до Києва, аби поступити до театрального училища. У картині також зіграли відомі артисти – Андрій Сова, Микола Яковченко, Олександр Хвиля та інші.
За жанром “Літа молодії” – музична комедія. Фільм насичений цікавими та майстерно виконаними аналоговими спецефектами, які було доволі непросто реалізувати, зважаючи на тогочасний рівень кінотехніки. Знятий він дуже легко, невимушено та із вигадкою.
Переглядаючи сьогодні “Літа молодії”, одразу впадає у вічі певна спорідненість фільму із американськими музичними комедіями. Ті самі драматургічні й візуальні елементи: перевдягання, які призводять до плутанини та непорозумінь у стосунках героїв; пісні й танці; дотепні ґеги; динамічний, асоціативний монтаж і обов’язково – історія кохання.
Один із найцікавіших епізодів: головна героїня Наталя потрапляє на концерт симфонічного твору за мотивами “Лісової пісні” Лесі Українки і під чарами музики уявляє себе Мавкою, а свого коханого – Лукашем.
На диво, у картині майже немає ідеологічного підтексту чи оспівування керівної ролі компартії та уряду. Лише на початку є епізод про комсомольців із різних областей України, які прибувають працювати на шахтах Донбасу. І ще – данина часу: конфлікт між героями частково побудований на критиці протекціонізму при вступі до вишу.
Дія фільму здебільшого розгортається у Києві, тому ми можемо побачити, як виглядало місто наприкінці 1950-х: вулицю Хрещатик, Жовтневий палац, Володимирську гірку, Дніпровську набережну із яхтами на воді, пішохідний міст, Труханів острів тощо.
Фільм насичений цікавими деталями. Головний герой Сергій, наприклад, ходить Києвом у вишиванці. Це може сприйматися як вигадка режисера та художника-костюмера, однак у ті роки справді була мода на вишиванки, особливо із короткими рукавами. У сімейному архіві маю кілька батькових світлин кінця 1950-х, на яких він у вишиванці. Цілковито несподівано у одному з епізодів звучить марш “Гей, нумо, хлопці, до зброї…”. Це теж вражає, бо ще років шість до того за такий саундтрек автори фільму, поза сумнівом, мали отримати звинувачення в “українському буржуазному націоналізмі”. Але картину знімали вже після смерті Сталіна, за часів хрущовської відлиги, й Україною тоді керував відомий своїми проукраїнськими поглядами Петро Шелест.
Український варіант картини “Літа молодії” втрачений чи лежить десь у надрах російських архівів. А втім, у версії із російським дубляжем “Пісня про рушник” звучить в оригіналі. Упродовж наступних десятиліть після прем’єри пісню, окрім Олександра Таранця, виконували й інші співаки, зокрема Квітка Цісик, Дмитро Гнатюк, Василь Жданкін тощо. Є записи “Пісні про рушник” польською та навіть китайською! Минуло шістдесят років, а “Рідна мати моя” залишається однією із улюблених пісень й сприймається вже як фольклор.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
