By 
Мало хто в Україні надав стратегічного значення революційному американському сланцевому видобутку, що вніс радикальні зміни у світові енергетичні баланси та торговельні потоки.
Не залишився осторонь від таких перетворень Суецький канал в Єгипті, що з’єднує Середземне і Червоне моря. Завдовжки він 160 км, завширшки по дзеркалу води – до 350 м, по дну – 45-60 м, завглибшки – 20 м. Це найкоротший водний шлях між Індійським океаном і акваторією Середземного моря.
Каналом можуть проходити судна і кораблі водотоннажністю до 240 000 тонн, заввишки – до 68 м та завширшки – до 77,5 м (за певних умов). Деякі супертанкери перевищують ці норми, інші ж можуть вивантажити частину товару на судна, що належать каналу, і завантажити його назад на іншому кінці. Канал має один фарватер і кілька ділянок для того, що кораблі могли розминутися.
Наведені характеристики відображають можливості не тільки Суецького каналу, що залучає торговців своєю унікальною безшлюзною конструкцією (вона забезпечує проходження танкерів без особливих перешкод і затримок у часі), але і розташованого поруч трубопроводу SUMED. Разом вони відіграють стратегічну роль у поставках значних обсягів енергоресурсів з країн Перської затоки в Європу та мають вирішальне значення в гарантуванні глобальної енергобезпеки.
Розташований на межі Азії та Африки, Суецький канал не раз опинявся в центрі конфліктів через особливу геополітичну роль у транспортуванні різних вантажів. У наші дні він також є місцем перетину інтересів Росії та США, які розвивають через цей маршрут перевезення нафти, нафтопродуктів і зрідженого природного газу.
У 2017 році Суецький канал забезпечив 9% морських поставок нафтопродуктів на світовий ринок і 8% поставок скрапленого природного газу (СПГ). Цей маршрут набуває все більшого значення для транспортування нафти і нафтопродуктів із США і Росії в Азійський регіон. У 2018 році також зросла кількість поставок у Європу і Північну Америку. Основна причина – збільшення експорту дизельного палива з низьким вмістом сірки з Саудівської Аравії.
Натомість потоки транспортування сирої нафти через Суецький канал до Європи минулого року скоротилися. Відбулось це через збільшення нафтового експорту США, що витіснив поставки країн Перської затоки, переорієнтацію основних близькосхідних виробників на зростаючі ринки Азії через східні маршрути та розширення санкцій США проти Ірану, що обмежили його нафтову торгівлю.
Майже весь газовий транзит (98%) через Суецький канал – це поставки СПГ з Катару для європейського ринку. Однак в останні роки помітні зміни і в цьому напрямку: все більше вантажів СПГ Катар відправляє в Азію. Найперше на це вплинуло зростання видобутку сланцевого газу в США, що продовжує змінювати глобальну ситуацію в торгівлі енергоносіями, сприяє загостренню конкуренції за СПГ на світовому ринку, найперше – в Азії.
У 2015 році Суецький канал відкрив друге русло. Очікується, що у такий спосіб до 2023 року річні доходи єгипетського бюджету від каналу зростуть із 5,3 млрд до 13,2 млрд доларів, а добова пропускна спроможність – до 97 суден. Зменшиться і час проходження – з 18 до 11 годин.
Конкуренцію Суецькому каналу може скласти Північний морський шлях (Північморшлях), розташований уздовж берегів Росії. Про це ще на початку вересня минулого року застерігала “The Washington Post”. Річ тут у глобальному потеплінні: через швидке танення арктичного льоду на північних і південних полюсах транзит по Північному морському шляху тепер можливий у період з липня по жовтень.
У прискореному глобальному потеплінні найбільше зацікавлені Росія і Китай, які покладають надії на те, що Північний морський шлях стане альтернативою для Суецького каналу, що значно скоротить час перевезення вантажів. За південним маршрутом через Суецький канал шлях судна від Південної Кореї до Німеччини займає 34 дні, а по арктичній трасі – 23 дні. Передбачається, що скоротяться і витрати на паливо для суден, що здійснюють перевезення між портами в Європі і Азії.
Північний морський шлях почав експлуатуватися в 1932 році. Уже тоді він розглядається як альтернатива Суецькому каналу, будучи найкоротшим шляхом між портами країн Західної Європи, Росії, Далекого Сходу і Південно-Східної Азії. Відстань від японської Йокогами до Мурманська по Північному морському шляху становить 9,2 тис. км проти 20,7 тис. км при проході через Суецький канал.
Попри те, що на маршруті Північморшляху немає ні черг, як у Суецькому каналі, ні піратів, як в Аденській затоці, транзит через нього може бути небезпечним. Якщо трапиться аварія, невідомо, чи хтось допоможе судну, адже шлях розташований далеко від цивілізації, там майже немає населення та інфраструктури.
Окрім того, велика частина маршруту проходить особливою економічною зоною Росії і, відповідно, судна, що курсують у цьому напрямку, повинні отримати дозвіл на транзит від адміністрації Північного морського шляху. Росія також стягує плату за навігацію і сервіс криголамних атомоходів.
Російська влада планує збільшити вантажопотік через Північморшлях до 80 млн тонн до 2030 року. У 2017 році по трасі пройшло 194 тис. тонн вантажів. Після Росії найактивнішою країною, що використовує Північморшлях, є Китай.
Поки про реальну конкуренцію між Суецьким каналом і російським Північморшляхом не йдеться: частка останнього в світовому судноплавному вантажообігу мізерно мала. У 2017 році Суецьким каналом було перевезено 1,04 млрд тонн вантажів – приблизно 10% від усіх світових транспортувань. Однак Північний морський шлях може стати каталізатором геополітичних інтересів із подальшим внесенням коректив на “світовій шахівниці”.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
