By 
Як і кожне глобальне утворення, тим паче таке утворення, як Росія, що побудована і розбудовувалася за рахунок територіального насильницького примноження, рано чи пізно змінюється. Попереднім історичним прикладом можуть служити Римська імперія, Османська імперія, Австро-Угорська імперія, що в той чи інший спосіб прийшли до свого логічного нинішнього стану.
Розпад сьогоднішньої імперської територіально-політичної моделі організації держави – незворотній, об’єктивний процес. Ще перебуваючи на посаді глави адміністрації В.Путіна Д.Мєдвєдєв у квітні 2005 р. заявив, що «Распад Союза может показаться утренником в детском саду по сравнению с государственным колапсом в современной России». Слід подякувати Д.Мєдвєдєву за його прозорлівість.
Останнім часом, в силу трансформаційних змін, переходу від одного (другого) тисячоліття до наступного, коли такі магічні цифри змушують соціологів, кінематографів звертатися до фатальних історичних передбачувань щодо кінця світу, зросла увага до останньої в своєму роді середньовічної імперії – Росії. Одні дослідники (прихильники євро-азійської моделі розвитку Росії) сподіваються розгледіти і нав’язати фантастичний прорив імперії у майбутнє; інші ж – навпаки – пророкують швидкий кінець цьому глобальному утворенню. Слід відзначити, що російський книжковий ринок саме є таким індикатором, що визначає симпатії і антипатії до Росії. Та власне й так званий український, на якому, попри задекларовані санкції та заборони, домінують книги з «близького зарубіжжя», переживає наплив патологічних апокаліпсичних картин майбутнього світу й фантастичні твердження про прийдешнє нове народження російської нації або ж «євразійської» цивілізації.
Свого часу відомий математик і соціолог І. Шафаревич, переосмислюючи майбутнє Росії, стан країни назвав «Третьей Отечественной», розуміючи під нею факт протистояння антагоністичних об’єктивних (природних) і суб’єктивних (людських) сил. Ігор Шафаревич, застосувуючи системний метод – порівнюючи соціально-економічні процеси в кінцевих фазах існування різноманітних імперій з нинішніми російськими, – викладає сакраментальну думку, що: «У меня такое чувство, что эта война теперь проиграна» Актуально-вибуховим є не лише сам факт висновку до якого прийшов вчений, а це те, що криза в Росії «всерйоз і надовго» і що «война проиграна», а сам факт проведення подібного дослідження, порівняння Росії з попередніми імперіями. Дослідник, необхідно зазначити, зробив політичний реверанс у бік російського істеблішменту, коли підкреслив тривалість цього процесу, з якого можна буде вийти років через сто з великими втратами. Очевидно, що видавати бажане за дійсне, не оминає нікого. Така вже природа людська…
На відміну від нашого колишнього земляка-житомирянина (І.Шафаревича) ми не такі оптимісти і вважаємо, що сьогоднішні цикли дещо скорочені і проходять стрімкіше, аніж у звичайних, характерних для еволюційного розвитку, умовах. І всі ці зміни відбудуться за нинішнього покоління українців.
Варто зазначити, що прогнозів розвитку Росії, особливо недалекого періоду, сьогодні предостатньо. Незалежно від того, позитивні вони чи негативні, здебільшого всі вони притягнуті не скільки до певної доти, скільки до фіналу РФ як останньої імперії. І відтак, кожна конференція або ж більш-менш важливий політико-методологічний чи науково-теоретичний форум прив’язується до наслідків (позитивних чи негативних) від такого фіналу.
Не думаю, що це якийсь надуманий піар-хід. Скоріше мова йде про незворотний хід розвитку, про що вже згадувалося у примітках. Найамбіціозніші з цих форумів: «Россия 2015: новые источники роста». Представляють у цьому контексті політико-ідеологічний, стратегічний інтерес і книги, статті на задану тему, оскільки вони сукупно є ще одним свідченням зробленому у заголовку висновку. Так, скажімо, ще у переддень третього тисячоліття російські вчені почали бити тривогу. У 1999 р. було підготовлено грубезний «труд» за редакцією Л.Абалкіна «Россия-2015: оптимистический сценарий».
Варто наголосити, що й при інших керівниках імперії ці вчені визначалися «суспільним оптимізмом» щодо майбутнього чи то СССР, чи нинішньої РФ. Що стосується оптимізму майбутнього СССР, відповідь вже дала історія. Не применшуючи кількісного забиття чисельними книгами та академічними авторитетами, суспільний оптимізм в Росії можна розділити на дві складові. Одні з них (здебільшого люмпенізовані маси), сліпо вірячи у надуману історичну велич і (головно!) величезні території, на яких можуть розміщуватися по кілька європ, покладаються на «сильну руку», що змусить «хахлов карміть расєю», або ж «япошок» триматися пооддалік «ісконно-рускіх територій». Інші (заангажовані політико-наукові сили) намагаються виправдати будь-які непопулярні кроки власного керівництва, сподіваючись з часом перевести кількісні чинники (екстенсивні) у якісні фактори (інтенсивні).
Штучно підтримуючи суспільний оптимізм (кінематограф, телебачення, книги, журнали, газети тощо), російські ідеологи вірять, що ці оптимістичні заклинання допоможуть вирівняти, стабілізувати ситуацію з кількісними і якісними складовими суспільного розвитку і ні в якому разі не апелюють до реальних тенденцій. Прислів’я: якщо факти і аргументи проти росіян, тим гірше для них.
Ще один аргумент – правовий – на який мало звертають увагу дослідники, підтверджує гіпотетичну правильність нашого висновку. Государствєнна Дума РФ останнім часом розродилася цілим рядом законопроектів, що гіпотетично намагаються якщо не розв’язати, то принаймні врегулювати на якийсь певний час проблеми «центру» і «регіонів». Такі документи як законопроекти «Об основах государственного регулирования регионального развития в Российской Федерации», «О федеральных целевых программах регионального развития», «Об основах федеральной поддержки депрессивных территорий Российской Федерации», а також недавно ініційований президентом ерефії проект федерального закону «О внесении изменений и дополнений в Федеральный закон «Об общих принципах организации законодательных (представительных) и исполнительных органов власти субъектов Российской Федерации», навряд чи зможуть стабілізувати ситуацію в імперії, вже замовчуючи про принципові зміни, які ще швидше підводять Кремль до гамлетівського питання: «бути чи не бути».
У зазначений період відведеного історією часу Москві буде все важче пов’язувати амбіції на глобальне лідерство в світі з катастрофічно скорочуваними внутрішніми ресурсами. Чи зможе кремлівське керівництво здійснити трансформацію і пов’язати засоби та цілі? – це відкрите і вкрай важливе питання для більшості експертів.
Найімовірніший підсумок – Росія рухатиметься по затухаючій амплітуді суспільного розвитку. Свідченням цьому виступає процес примітизації російської економіки, спрощення структури експорту (газ, нафта, деревина), посилення залежності від вивезення енергоносіїв. Частка експорту продукції обробної промисловості в Росії не перевищує 8 відсотків. Питома вага технологічно нових або ж удосконалених виробів у російському експорті складає всього 2,8 відсотки.
Російське керівництво в силу слабкої конкурентоздатності наукомістких виробництв змушене скорочувати останнє. Свого часу колишній прем’єр-міністр РФ М. Фрадков заявляв, що літаки Ил-96, Ту-204 и Ан-148 припинять виробляти. Натомість їх має замінити Russian Regional Jet (RRJ), який на 80 відсотків складається із зарубіжних комплектуючих частин та вузлів. По суті від Росії в цьому літаку залишилася лише назва з певними можливостями до механо-складальних робіт.
Ще один аргумент: російське пароплавство. У сьогоднішніх умовах останнє активно закуповує за нафто-газодолари південнокорейські та норвезькі судна.
Не є винятком й інші наукомісткі виробництва в РФ, а тому ніхто у світі вже не дивується, що при такому розкладі імперія з сировинним спрямуванням в структурі економіки не зможе утримувати з допомогою фінансово-економічних механізмів одну сьому частину суші.
Падіння темпів видобутку нафти і газу в силу об’єктивних причин (вичерпання джерел, ускладненість видобутку, доставки до споживача; альтернативні джерела енергії тощо) прямо пропорційно відіб’ється на частці нафтогазового сектору у ВВП, а відтак очікуване зростання темпів економічного розвитку не відбудеться. Що далі? Який прогноз?
І
