Початок цензури?

Початок цензури?

До Верховної Ради подано два законопроекти, прийняття яких може поставити хрест на свободі слова в Україні.

Особливе обурення в журналістської спільноти викликав закон “Про дезінформацію”– його найбільше обговорюють та критикують. На щастя, документ поки відправили на доопрацювання. Водночас не менш небезпечний закон “Про медіа”тихенько провели через комітет та найближчим часом виставлять на голосування. Це прийом, який добре відпрацювала теперішня влада, – сховати за голосною подією іншу, на перший погляд, менш страхітливу. Ухвалення обох документів вкупі може призвести до негласного введення в Україні цензури. Отже, до законів…

ЗаконПро медіа

Головним ноу-хау закону є створення Національної ради, яка буде регулювати всі питання, пов’язані зі ЗМІ, як-от видачі ліцензій та контроль за дотриманням законодавства. Національна рада буде сама визначати свою стратегію та критерії віднесення інформації до забороненої для розповсюдження на території України. Якими будуть ці критерії – наразі ніхто сказати не може.

Національна рада буде видавати медіа дозволи на роботу. Процедура їх видачі та позбавлення докладно описана й остраху б не викликала, якби не пункт 7 статті 60 “Анулювання ліцензій”, де йдеться про те, що дозвіл, окрім перелічених причин, можна втратити і “в інших випадках, прямо передбачених цим Законом”. Чи не є цей пункт можливістю відмовити тим, хто проходить за всіма критеріями, але однаково є небажаним?

Новий орган також зможе перевіряти медіа, витребувати в них документи і здійснювати не лише планові, а й позапланові виїзні ревізії. Стаття 102 “Проведення перевірки”: “У разі отримання додаткової інформації щодо предмета перевірки після її завершення та винесення за її наслідками рішення, Національна рада може переглянути таке рішення, постановивши нове рішення щодо предмета перевірки”. 

Один предмет перевірки може змінюватись іншим, тобто у такий спосіб перевірка окремого ЗМІ може тривати вічно. Національну раду контролює держава, і якщо владі не подобається те, що роблять журналісти певного медіа, вона може просто не дати йому працювати. 

Окрім того, раніше ЗМІ мали право на пільгові кредити для розвитку, однак тепер такий привілей у них заберуть. Також медіа та підприємства різних форм власності, які забезпечують інформаційну діяльність, більше не будуть рівноправними. До нового закону не ввійде і пункт про “недопущення монополії ринків у сфері інформаційної діяльності”. Уже зараз чітко видна тенденція скуповування українських ЗМІ проросійськими силами, а тепер ніщо не буде заважати їм придбати все і стати монополістами. Законом це не буде заборонено. 

Обидва документи подаються під соусом протидії російській агресії, однак якщо раніше “центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, оприлюднював на своєму офіційному веб-сайті перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці”, то тепер, можна припустити, цей перелік більше не буде публічним. 

ЗаконПро дезінформацію

Документ, ймовірно, має на меті закріпити цензуру у ЗМІ, впроваджену за допомогою закону “Про медіа”. Ним можна закрити рота не тільки журналістам, а й блогерам та рядовим користувачам соціальних мереж.

Закон розділить журналістів на професійних та непрофесійних. Професійними будуть вважатись ті, що заробляють на життя журналістською діяльністю і, окрім цього, є членам Асоціації професійних журналістів України. Вступ до асоціації добровільний, але якщо ти не вступив, то ти непрофесіонал. Асоціація запровадить у себе правила, наразі невідомо які, і журналісти мають цим правилам підкорятись, а якщо ні, то проти непокірних можуть бути застосовані різні санкції. Виключення з асоціації за провини позбавляє журналіста права проводити професійну діяльність. 

Асоціація будується за славнозвісними радянськими традиціями: осередки у всіх регіонах України, проведення з’їздів – загальноукраїнських та регіональних. Функціонувати асоціація має коштом членських та вступних внесків. Хочеш до асоціації – плати. Враховуючи видатки на з’їзди, тобто на оренду приміщень, квитки для делегатів, поселення та проживання, витрати на внутрішню діяльність організації, членські та вступні внески мають бути досить великими. 

Непрофесійними журналістами будуть вважатисьусі, хто користується соціальними мережами чи програмами миттєвої передачі інформації, як-от Viber, WhatsApp. Ці користувачі можуть забути про приватність, оскільки будуть зобов’язані вказувати на своїх сторінках дані про себе, зокрема й ідентифікаційний код. 

Провайдери, постачальники хостингу, власники файлообмінників будуть зобов’язані збирати інформацію про своїх користувачів і надавати на вимогу Уповноваженого з питань інформації, що стане на чолі офісу, який буде відслідковувати дані, виявляти дезінформацію та карати за неї. За розповсюдження дезінформації передбачені шалені штрафи.

Якщо до уповноваженого звернулась фізична або юридична особа і суд встановить, що поширена інформація є недостовірною, і ви оскаржуєте це у суді, у разі вашого програшу ви заплатите штраф від двадцяти до ста мінімальних зарплат. Мінімальна заробітна плата 2020 грн.

За розміщення дезінформації утретє за поточний рік – штраф одна тисяча мінімальних заробітних плат. Тобто за кожний випадок розміщення дезінформації, яку, до речі, ви погодитеся добровільно спростувати, треба буде заплатити 2020000 гривень.Це не помилка – понад два мільйони. Тобто хоча суб’єкт попередньо уже сплатив штраф за інформацію, яку визнали “дезою”, треба буде платити за це знову та ще й набагато більше?

Якщо ж вас звинуватили у розповсюджені дезінформації і зобов’язали розмістити на ресурсі спростування, то за перші 10 днів нерозміщення ви заплатите 40400 грн, а відтак ще по 2020 грнза кожен наступний день нерозміщення. Якщо ж, наприклад, вашу статтю вважають дезінформацією, але ви це заперечуєте і хочете оскаржити, то на це доведеться витратити певний час… І доки ви будете оскаржувати, вам нарахують штраф, який відіб’є у вас будь-яку охоту сперечатися. 

Якщо закон вимагає так жорстко контролювати всіх, що поширюють якусь інформацію, то він би мав захищати журналістів. Непрофесійні журналісти, звісно ж, не будуть мати жодних привілеїв, бо хто вони такі? Якщо ж щодо члена асоціації будуть проводити процесуальні дії, то при цих діях має бути присутній направлений асоціацією адвокат та члени спілки. Однак відсутність такої “підтримки”ніяк не може перешкодити процесуальним діям. Тобто до журналістів у фаворі адвоката можуть відправити, а до бунтівного – ні.

Дещо зростуть штрафи за перешкоджання професійній діяльності журналіста – від 17 000 до 34 000 гривень, що на тлі мільйонних штрафів за дезінформацію виглядає, м’яко кажучи, блідо. Ще одна преференція для репортерів: ЗМІ буде зобов’язаний поховати журналіста, який загинув при виконанні професійних обов’язків.

Зрештою, можна подумати, що всі ці нововведення правильні. Немає чого розповсюджувати дезінформацію. Але що таке дезінформація? Команда міністра Володимира Бородянського пише, що дезінформація – це недостовірна інформація, тобто “неправдиві відомості про осіб, факти, події, явища, яких не існувало взагалі, або які існували, але відомості про них неповні або перекручені”.

А що таке недостовірна? Неофіційна? Неповна… А перекручена – це як? Два слова поміняні місцями можна вважати перекручуванням? А що робити із висновками, які роблять журналісти-розслідувачі, аналізуючи інформацію? Це може поставити хрест на жанрі журналістських розслідувань. 

Користуючись такими формулюваннями, можна звинуватити будь-кого у будь-чому. Якщо ж автор дезінформації не буде знайдений, покарати зможуть ресурс, на якому вона була розміщена, та навіть провайдера. 

І вишенька на торті: за умисне і масове розповсюдження недостовірної інформації про національну безпеку та оборону, суверенітет та цілісність країни можна отримати від двох до п’яти років в’язниці. Може, і справедливо. Може… Залежить від того, як такі розмиті критерії потрактують у суді.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


“Диявол криється в правді”. Якою має бути стратегічна відповідь фейкам РФ? Інфо-глобалістика: проблеми і виклики