Покоління LOL і самотність

Покоління LOL і самотність

Для тих, хто народився до 1980 року, варто пояснити, що LOL – це інтернет-жаргон, що означає “сміх вголос”, акронім від англійського laugh out loud. Це одна з тих, штучок, яка дозволяє виразити емоцію в мережі – коли ви нібито на самоті з своїм девайсом, але одночасно весь час «включені» в мережу машин та людей. Незважаючи на те, що інтернет-покоління винаходить свої символи, жаргони чи образи, воно теж багато втрачає – наприклад, розуміння того, чим є самотність і спостереження.

Томас Манн колись написав, що самотність породжує в нас первісне, красу і небезпеку, власне поезію. Сучасна дослідниця Сесіль Ендрюс, яка захистила дисертацію у Стенфордському університеті, каже, що нам усім потрібно мати задоволення в нашому житті, щоб відчувати себе щасливими. Звичайно, існують різні види насолоди – це може бути момент усамітнення, коли ви стоїте і дивитесь на озеро; це може бути момент радості, коли ви слухаєте музику; це може бути відчуття поглинутості, коли ви читаєте роман. Може бути теж малювання або заняття спортом. Або можна просто сидіти і нічого не робити. Центральне місце у такій діяльності займає здатність роздумувати, споглядати, розрізняти, спостерігати, помічати, вчитися. Міхай Чіксентміхаі назвав такий стан потоком і доводив, що саме у стані потоку людина може бути щаслива. 

Днями колега надіслав мені лінк на сторінку Мари Адельман, яка викладає в університеті Сіетлу курси про solitude, себто про самотність.  Якийсь час тому Адельман разом із студентами спробували провести 96-годинний експеримент з медіа-депривації: не слухати iPod або автомобільні радіоприймачі, не перевіряти електронну пошту, не розмовляти по мобільних телефонах, не відвідувати веб-сайти, такі як Facebook.com, не дивитися “Відчайдушних домогосподарок” або “Щоденне шоу з Джоном Стюартом”… Спочатку експеримент мав тривати тиждень, але через протести студентів його згорнули. І чотирьох днів без медіа виявилося забагато – кожен зі студентів обманював, хтось більше, хтось менше, але усі продовжували користуватися інформаційними технологіями. 

Ця ситуація, можливо, довела правоту професор Мари Адельман: мистецтво усамітнення все більше втрачається в нашому неспокійному, динамічному але й виснажливому, заклопотаному житті. Саме тому пані Адельман вважає свій новий навчальний курс “Відновлювальна самотність” унікальним. Цей курс досліджує важливість тихого споглядання для розвитку ясності розуму, творчості і духовності та торкається різних технік – від самотнього бігу на довгі дистанції до медитації. Він також досліджує темний бік усамітнення: самотність і ізоляцію. На кожному занятті студенти проводять час, пробуючи такі медитативні техніки, як повільна ходьба та зосередження на диханні, а також виконують проекти, що вивчають різні аспекти усамітнення. Університет Сіетла, з його єзуїтським минулим, пропонує низку курсів ліберальних мистецтв, які намагаються поєднати академічну освіту з поглибленою духовністю та розвитком особистого добробуту.

Перед тим, як спробувати медіа-дієту Адельман, студенти вели журнал свого щоденного медіа споживання. Спостерігаючи за собою у звичайний четвер, 21-річна студентка виявила, що вона п’ять разів перевіряла свою електронну пошту (і це ще мало!), тричі вмикала телевізор, двічі перевіряла телефонні повідомлення, один раз заходила на Facebook.com, і один раз слухала радіо під час пробіжки. Переглянувши свій медіа-журнал, вона помітила, що нав’язливо перевіряє електронну пошту та телефонні повідомлення через страх, що щось пропустить. Виявила, що починає хвилюватися перед тим, як перевірити електронну пошту, вмикає телевізор, як тільки прокидається або щойно повертається додому. Їй подобається фоновий шум, але вона зрідка приділяє йому увагу, бо працює в режимі багатозадачності. 

Мій син, наприклад, може грати на приставці, слухати блогерів на Ютубі та виконувати завдання з математики, і це просто не налазить мені на голову! Медіа дієта стала одкровенням для багатьох студентів Адельман. Для когось тиша є оглушливою і люди мають звикнути просто слухати себе і свої думки, бо ніщо не повинно нас відволікати від самозаглиблення. Після проходження курсу студенти сказали, що вони відчули, як їм стало легше концентруватися і що у них з’явилося більше вільного часу для читання і виконання домашніх завдань. 

Дійсно, скидається на те, що самотності скоро будуть навчати на курсах чи в університетах. Однак бути самотнім і відчувати себе самотнім – це дві абсолютно різні речі. Багато людей відчувають себе самотніми чи одинокими, навіть перебуваючи в переповненій людьми кімнаті. А деякі люди проводять багато часу на самоті, і ніколи не відчуваючи себе одинокими. Так виглядає, що якщо ви будете більше усамітнюватися у своєму повсякденному житті, то це може зменшити ваше відчуття одинокості. Навички усамітнення вимагають практики, особливо якщо ви не звикли бути на самоті, але з часом ви можете відчувати себе комфортніше. 

Усамітнення допомагає пізнати себе, що найкраще показав нам Григорій Савич Сковорода. Коли ти сам, то робиш вибір без сторонніх впливів і можеш обирати, як провести свій час, не турбуючись про почуття інших людей. Самостійний вибір допомагає краще зрозуміти, ким ти є як особистість. Щоденне проведення часу з друзями, родиною та колегами сприяє формуванню менталітету “ми та вони”. Хоча це відбувається ненавмисно, ви поступово почнете бачити людей, які не вписуються у ваше найближче оточення, як таких, що відрізняються від вас, і будете менше співчувати їм. Бо вони не наші – ми не вони. Проведення часу на самоті допомагає руйнувати ці соціальні бар’єри. Дослідження показують, що ви розвинете більше співчуття до інших людей, коли виділите час для усамітнення. 

А ще підтверджують, що перебування на самоті часто сприяє творчості. Художники, музиканти та письменники не просто так шукають усамітнення, коли хочуть щось створити. Приватний простір – чи то відокремлена студія, чи то будиночок у лісі – дозволяє їм бути більш творчими. На додаток до стимулювання творчості, усамітнення також стрімко підвищує продуктивність. Люди працюють краще за умов приватності, що означає, що відкрите планування офісу створює жахливе робоче середовище.

До того, аби навчитися відчувати себе комфортно на самоті, може знадобитися деяке звикання і час. Але навички усамітнення можуть допомогти стати психічно сильнішими. Вчені показали, що люди, які виділяють час для усамітнення, як правило, щасливіші. Вони свідчать про більшу задоволеність життям і нижчий рівень стресу, менш схильні до депресії. Часом 10 хвили на день проведені на самоті допомагають хоча б трохи звільнитися від медіа-тиску і прислухатися до себе. Такі практики допомагають сповільнити темп життя, не поспішати і не бігти. Сесіль Ендрюс, авторка чисельних книг про повільне життя, нещодавно написала, що, схоже, люди по всьому світу прискорили темп свого і без того шалено зайнятого життя. «Це дивний спосіб життя, – сказала Ендрюс.  – Це просто не працює».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Зло як кітч Чи можлива етика у ставленні до машини?