By Під час арктичної зими Сонце ховається за горизонтом на багато тижнів. Але нові дослідження показують, що малі ракоподібні з Арктичного океану таємничим способом підтримують свій добовий ритм і під час полярної ночі – пишуть Даніела Мокер і Нік Огаса у журналі Scientific American.
Більшість живих організмів пристосовують до Сонця свої біологічні ритми та чимало поведінкових норм. Та коли зірка припиняє сходити й заходити, така синхронізація стає справжнім викликом – особливо для морських тварин, оскільки вода додатково пригашує світло. Попри це маленький, схожий на креветку ракоподібний, званий арктичним крилем, який є важливим джерелом живлення для багатьох морських видів, вправно впорався із таким викликом, завдяки чому навіть під час полярної ночі не мусить змінювати добовий ритм. Тваринка здатна реєструвати навіть дуже делікатні зміни в інтенсивності освітлення, яка супроводжує мандрівку Сонця під горизонтом, повідомляють науковці у PLOS Biology.
“Біологічний годинник дає змогу нашим організмам передбачати те, що повинно статися в наступний момент. Тому, коли наступає обідня пора, ми починаємо відчувати голод”, – каже Джонатан Коен, морський біолог із Делаверського університету, головний автор дослідження. Поведінка тварини доводить, що інтенсивність сонячного світла під час полярної ночі змінюється у добовому ритмі, і малий криль здатен відчути цю різницю. Завдяки цьому його біологічний годинник діє безперервно.
Коен із групою досліджував криля Thysanoessa inermis у лабораторії та в природних умовах – поблизу архіпелагу Свальбард. Науковці виявили, що ця тваринка відчуває навіть мінімальні зміни в інтенсивності світла, а вночі її очі підвищують електричну активність і стають чуттєвішими. Ба більше, ракоподібні на підставі тих циклічних коливань інтенсивності світла координують вертикальні мандрівки у воді, підпливаючи до поверхні по їжу, коли є найтемніше, і повертаються вниз при “світліших” фазах доби, аби уникнути зустрічі із хижаками. Нам відомо лише про кількох тварин, включно з мишами й мухами, які здатні налаштувати свої біологічні годинники за такої незначної кількості сонячного світла, говорить Коен.
Дослідники все ще не до кінця розуміють, чому криль здійснює свої вертикальні мандрівки й під час полярної ночі. “Оскільки відсутнє світло, то немає й первинного виробництва та цвітіння водоростей, що означає, що нагорі немає нічого їстівного, – зауважує Емма Кейван, морська біологиня з Імперського коледжу Лондона, яка не була учасницею досліджень. – То чого крилі пливуть до поверхні? Відповіді на це все ще немає”.
